Працівниця колишнього цегельного заводу з Тального ліпить фігурки з бетону

Свого часу Світлана Леонідівна Бондар працювала і на колишньому цегельному заводі, що діяв неподалік її рідного Здобутка, що на Черкащині, трудилася і дояркою на фермі, обліковцем. 25 років живе у Тальному, пише сайт Вісті Черкащини.

Років 5, як жінка почала захоплюватися виробами з бетону. Спочатку це були кашпо: старі рушники змочувала у цементовому розчині та розвішувала на пляшки чи відеречка потрібного розміру, щоб висихали. Розповідає, що вдома старі речі не викидаються – з трикотажних футболок, тих же рушників, шапок можна зробити неймовірні фігурки та горщики для клумби чи саду. У такі незвичайні вази жінка висаджує квіти: «Люди думають, що вони такі важкі, ці вази, кілограмів по 3-4. А вони якщо по 300 грамів є, то й добре», – сміється.


Щодо фігурок, а на клумбі, у винограднику їх біля оселі Світлани Леонідівни вистачає, то почалося все років 2 тому, коли жінка побачила у своєї мами у селі гриби з цементу, які зробив її син. Тоді розпитувала свого Вадима, як же вийшло у нього зробити таку красу? Він сказав: «Мама, в тебе й у самої таке вийде». Відтоді жінка захопилася цим. Зробила перші гриби: «З першого разу не так і легко було. То шляпи відпадали, то з ногою щось не те було. Експериментувала, аж поки не взяла проволоку – так трималося. Як шапку зробити, не могла придумати, то взяла собачу тарілку металеву, залила цементом – вийшли», – розповідає Світлана Леонідівна. Каже, для роботи не кожен цемент підходить: краще брати турецький, 550-й.


– Цемент перевіряють так: береш у руку, стискаєш: якщо тримається купки, коли відпустиш, то такий не годиться. Хороший повинен просипатися крізь пальці, – каже тальнівчанка. Вона пробувала і клей додавати до розчину, і мило рідке (за порадами з інтернету), але, як пояснює, з того нічого доброго не вийшло: взимку «порве» вироби, вони порозсипаються.
Розфарбовує жінка фігури акриловими фарбами (їх додають у звичайну водоемульсійну), а потім покриває лаком. Працює переважно взимку (тоді бере матеріали до хати, у коридорі робить заготовки та сушить їх, а вже на кухні розмальовує). Жінка каже, що на розмальовування однієї фігури витрачає по кілька годин. У роботі використовує, окрім простих щіток, професійні тоненькі пензлики, які взяла у сина (він до малювання має хист).


На східцях, що ведуть до будинку, стоїть шикарна дама у шляпі та з сумочкою через плече. Усе в ній продумано до дрібниць. Хоч і не ідеально, але риси обличчя виліплені гарно. Світлана Леонідівна каже, найдовше «гралася» з пальцями – ніяк не трималися вони купи і норовили відпасти.
Біля хати на клумбі, посеред калачиків та диковинних кактусів, причаїлися жабенята, он далі – вітряк, пара сов, латаття, а під виноградником порозсідалися у гвоздиці чудернацькі гноми (є серед них і такий, як глянеш – справжній козарлюга: з люлькою та з закрученими вусами). Попідтинню присів рудий кіт посеред бетонних пеньків з квітами. Світлана Бондар каже, що хоче ще й плетену корзину величезну зробити з бетону – поки продумує технологію. Є у планах і інші речі, та поки літо – справ по господарству вистачає. Ось похолодає – візьметься за діло.

26 Серпня, 2021 в 19:21 / Переглядів: 244

Теми: Суспільство,Черкащина

Залиште коментар

avatar
  Підписатися  
Повідомте про