Прихисток для змерзлих і безхатніх: як працюють черкаські пункти обігріву і чому рятують від морозів лише вдень і в будні

Цьогорічна зима в Україні стала найхолоднішою за останні декілька років. Безхатьки та люди з проблемами соціалізації, які живуть на вулиці чи у підвалах, за таких морозів ризикують отримати обмороження або взагалі замерзнути на смерть.

Аби вберегти черкащан від холоду, соцпрацівники по всьому місту облаштували 22 пункти обігріву. Однак, як виявилось, зігріти людей у місті готові лише засвітло і в будні. Як облаштовані пункти обігріву в Черкасах та де шукати порятунок від холоду ввечері у вихідні, з‘ясовували кореспонденти «Про все»

МЕЖІ ДОПОМОГИ МІСЬКИХ ПУНКТІВ ОБІГРІВУ

З 22 пунктів обігріву у Черкасах, які облаштували цього року, 21 – муніципальний. Графік роботи – із 8 (іноді – 9 ранку) – до 17-ї години вечора у будні. На вихідних приміщення недоступні для відвідувачів. 

58-річна черкащанка Олеся Павлівна бідкається: через такий графік днями ледь не замерзла на вулиці. 

– У понеділок я запізнилася на автобус, а наступний завжди приходить через пів години, іноді пізніше. Це вже була шоста година. А на вулиці сніг, слизько і холодно. У моєму віці кістки такої погоди не витримують, – розповідає жінка. – Я знаю, що у “придніпровці” є такий пункт – пішла туди. Світло горить, а двері зачинені. Я їх на себе поторсала, ніхто не відкрив. Але там точно чули.

Олеся Павлівна зізнається: у магазинах, просто блукаючи рядами, грітися соромно. 

– У мене маленька пенсія, я не можу купувати щось просто так. У мене вдома є картопля, морква, макарони – на тиждень їжа. Але довелося йти в магазин і хвилин 30 просто дивитися на товар. Соромно було, коли дивилися продавці, – каже черкащанка.

Однак допомогу у міських пунктах обігріву у часи роботи таки надають – медичну, якщо вона необхідна, а також можливість посидіти у приміщенні й зігрітися. У деяких пунктах черкащанам роблять гарячий чай.  

ЧИ ВДАСТЬСЯ ВИЖИТИ, ЯКЩО ЗАМЕРЗАЄТЕ ПРОСТО НЕБА В СУБОТУ?

Єдиний цілодобовий пункт обігріву в Черкасах розташований на вулиці Рєпіна, 12/1 – на базі благодійної організації “100% Життя Черкаси”. Цей Центр – єдина надія вижити у морозну ніч, адже до нього можна прийти у будь-який час. 

– Усім, хто звертається у пункт обігріву, представники церкви щосуботи роздають гарячі обіди. Окрім цього є гуманітарна допомога у вигляді теплих речей і взуття, – розповідає менеджерка з комунікацій БО Наталія Бойко

Організація щорічно облаштовує намети на базі, але цьогоріч облаштували тимчасову споруду – міні будинок, обшитий вагонкою. 

– Там є лампи УФО, лавки й стіл, за яким можна випити чаю і з’їсти печива. Є все необхідне, щоб людина декілька годин перечекала негоду. Але це не місце для ночівлі, – наголошує Наталія.

ХОЛОДНО, НЕБЕЗПЕЧНО І НЕМАЄ ДАХУ НАД ГОЛОВОЮ: ЩО РОБИТИ?

Безхатнім людям пропонують заселитися у Центр реінтеграції для безпритульних і звільнених з місць позбавлення волі, який також розташований за адресою Рєпіна, 12/1. Однак для заселення потрібно мати результати аналізів, які доводять, що люди не будуть небезпечними для інших тимчасових мешканців.

– Щоб влаштуватися в Центр, потрібно пройти флюорографію та мати довідку від дерматовенеролога. У самому центрі людей тестують на соціально небезпечні захворювання, – пояснює пані Наталія. 

Проживати у Центрі можна до 6 місяців. За цей час особа повинна влаштуватися на роботу, назбирати грошей для оренди житла і переїхати. Однак трапляються індивідуальні випадки, коли люди потребують більше часу для соціальної адаптації та навіть після кроку в самостійне життя перебувають під супроводом соцпрацівника.

– Цим людям ми надаватимемо соціальний супровід: психологічну підтримку, допомогу у відновленні документів, підписанні декларації з сімейним лікарем, сприяння у працевлаштуванні, налагодженні стосунків з близькими тощо. Якщо людина хоче змінити своє життя, ми її підтримаємо та допоможемо, – каже Наталія Бойко.

Один із мешканців Центру реінтеграції – Андрій –  колишній наркозалежний. Він розповідає, що свого часу “гуртожиток для знедолених” став єдиною можливістю вижити. 

– Із батьком характери не склалися. Я пішов з дому у 18 років, на вулиці мені дали спробувати наркотики. Вживав їх років 20, мабуть. Кинув із разу 10, – згадує чоловік.

Раніше Андрій жив у друзів. Потім потрапив у Центр реінтеграції. 

– Перед тим, як прийти сюди, жив два тижні на вулиці. Добре, що було літо, але я не їв по 4-5 днів. Зі сміттєвих баків не харчувався, а ходив на кладовище. Там шукав їжу, виживав, – згадує черкасець. – Я не працював, бо мене перед цим сильно протягло – боліли ноги, руки, я ходити не міг. Пляшку з водою не міг нести. Але нічого, вижив.

Чоловік працює різноробочим, але зараз безробітній через карантин і відсутність об’єктів. Однак сподівається, що через 2-3 тижні будівництво в місті розпочнеться і з отриманої зарплати він переїде на орендовану кімнату.  

– Роботи навалом – хто хоче, той і працює. Головне – щоб було бажання, – каже Андрій.  

“ДАХ НАД ГОЛОВОЮ МОЖУТЬ ОТРИМАТИ НЕ ВСІ БЕЗХАТЬКИ”

Одна з головних вимог для поселення безхатніх людей у Центр реінтеграції – бажання змінюватися. Однак не всі “знедолені” хочуть займатися пошуком роботи, житла чи реалізацією себе.

– Є люди, яким це не потрібно. Вони хочуть не працювати, а лише користуватися безкоштовним проживанням і харчуванням. Таких ми не заселяємо, – пояснює Наталія.

За останні два місяці можливістю поселення скористалися лише двоє чоловіків. Інші 80 осіб користуються послугами цілодобового пункту обігріву. 

– Він працюватиме доти, доки на вулиці мороз і негода. Коли потепліє – цілодобовий пункт зачинять до наступного року, – інформує Наталія Бойко. 

23 Лютого, 2021 в 15:27 / Переглядів: 96

Теми: Суспільство,Черкащина

Залиште коментар

avatar
  Підписатися  
Повідомте про