У селах бояться нових листонош, бо не знають, хто це такі, – ЗМІ

Ukrposhta-1-620x363

Про це пишуть «Районні вісті».

«У нас усі обурені цією реформою, — розповідає пенсіонерка Валентина Іванівна з Городищини, — Для кого її зробили? Тільки не для людей! Була наша листоноша, ми їй довіряли. Скільки тієї зарплати вона отримувала? Невже то страшні збитки для пошти?!! І те забрали! Тепер присилають до нас якихось чужих на машині. Ми боїмося їм навіть хвіртки відкривати. Звідки знати, хто приїхав і з яким умислом? На обслуговуванні в селі багато старих, немічних людей, які або зовсім не ходячі або виходять на вулицю раз-два на місяць. Нам страшно! А раптом аферисти перевдягнуться листоношами? Ми й комуналку боїмося через них сплачувати. А що, як вони гроші собі заберуть, а в нас борги накопичуватимуться? Потім світло, газ відключать. Про пенсію й говорити годі. Мабуть, доведеться переводити на банк та просити родичів, щоб їздили в район і з карточки знімали».

Й хоч людей потроху починають привчати до реформи поштового обслуговування, та вже на початку ця реформа дає збої. Скажімо, у Зеленій Діброві ніяк не визначаться з точним графіком прибуття пересувної пошти. От і доводиться жителям простоювати годинами в очікуванні листів та газет. А це ж здебільшого немолоді люди!

«Ми звикли, що листоноша прийде, принесе пресу, а стареньким – пенсію, — зазначає староста села Ігор Щербак. — А нині і з графіком не можуть розібратися, та й немає з кого спитати за недоставлену передплачену періодику. Розвозять газети по селу, але замість скриньки увіткнуть в тин, а вітер і завіє газету. Добре, коли завіє у двір».

Не на руку така реформа людям, в деяких населених пунктах люди збираються звернутися до керівництва пошти, аби їм повернули листонош. Бо тут важливий не лише фактор вчасної доставки преси чи пенсії, а й людський фактор. Для багатьох стареньких листоноші були чи не єдиними місточком між ними і селом, розповідали новини, доставляли продукти харчування чи ліки. І ось цей місточок у людей відібрали.

Відчули усі «переваги» реформи і передплатники «Шполянських вістей». Вже з перших днів нового року почастішали скарги до редакції про те, що не доставили перші номери газети, а є й випадки, як от у нашої передплатниці Марини Таргонської, коли в поштову скриньку замість «Шполянських вістей» вкидають іншу газету.

Недоотримали перші номери й в Антонівці, де аж сімнадцять передплатників поскаржилися на відсутність газети.

Боляче вдарило по передплатниках і те, що на Шполянщину пресу доставляють з різних відділень. Скажімо, до Лип’янської ОТГ преса, і «Шполянські вісті» зокрема, надходять аж зі Звенигородки. До Шполи передплатна преса їде з Черкас, а до Матусівської ОТГ – зі Сміли.

Читачі скаржаться не лише в телефонному режимі, а й йдуть до своїх відділень, аби з’ясувати, чому немає газет, за які заплачено кошти. Ніяк не міг добитися правди наш багаторічний читач, ветеран праці з 45-річним стажем, 80-річний шполянин Віталій Микитович Семко. Він і у відділенні зв‘язку побував, і до редакції завітав. І це в 17-градусний мороз! А все через те, що газету передплатив, а вчасно не отримав.

Трапляються парадокси й іншого характеру. Пенсіонери В.І.Приходько та А.І.Вдовиченко живуть на вулиці Разіна, відповідно у будинках за номерами 9 і 7. В минулому році вони разом у відділені зв’язку, що в районі залізничного вокзалу, передплатили газету «Шполянські вісті». Після Нового року Валентині Іванівні газету доставляють, а от Антоніні Іванівні – ні. Листоноша, яка приносить пенсію, пропонує жінці звертатися туди, де передплачувала газету. Чого тут більше, недобросовісності, халатності, чи ще чогось, сказати важко.

Люди заплатили гроші за газету і мають право вимагати якісно їх обслуговувати, а за не доставку газет поштовики повинні повертати кошти передплатникам.

Всі спроби редакції врегулювати дану проблему з поштою не дають бажаного результату. Тому вирішено з наступного тижня, тобто вже з лютого, щотижня направляти листи-повідомлення з фактами недоставки газети. А коли й це не допоможе, вимагати повернення коштів передплатникам.

Як не дивно це казати, й передплачені редакцією газети, зокрема «Черкаський край», надходять з тижневим запізненням. А кому цікава вже неактуальна інформація?

І виходить, як в тому єврейському анекдоті, «А кому тепер легко?»

31 Січня, 2021 в 23:38 / Переглядів: 124

Теми: Аналітика,Суспільство,Черкащина

Залиште коментар

avatar
  Підписатися  
Повідомте про