7 легенд, які покличуть в подорож: місця навколо Умані, які варто побачити

Поки всі знайомі лише мріють про подорожі і пригоди та чекають відновлення автобусного сполучення, УманьNews.City пропонує маршрути вихідного дня, які можна здійснити автівкою, велосипедом, а за хорошої фізичної підготовки навіть пішки.

Про кожне із запропонованих місць є своя історія, легенда, а то й не одна. Тому, фотографуючи гарні пейзажі, спробуйте віднайти в них сліди легенд і переказів.

Пам’ять телефону краще очистити до подорожі,  адже фотографувати доведеться багато! 

Село Добра. Козацький кам’яний хрест. Маєток Флоріана Рожицького

Село розташоване в Маньківському районі за 4 км. від автотраси Київ-Одеса, 32 км. від Умані

Село відоме з 17 століття, як власність родини Потоцьких.

Легенда № 1

З давніх часів є легенда яка пояснює назви і поєднує між собою сусідні села: Добру, Подібну та Помийники (нині Вікторівка).

«Поїхав якось пан на полювання, та й заблукав у лісі. Захотів пити, побачив лісову криничку і скуштував воду: «Добра», сказав, поїхав далі, знову напився води з кринички, каже: «Подібна», а попивши з третьої кринички сказав: «Помийники».  Здається, варто самому спробувати воду у всіх трьох селах.

Легенда № 2

На в’їзді в Добру можна побачити старовинний кам’яний хрест, який прийнято називати «козацьким» 

Всіляка старовина згодом обростає легендами. Не обминула ця доля і камінний козацький хрест. Кажуть, що хрест встановлений на місці лютої битви козаків з ворогами і означає місце поховання козацького ватажка. Інші подейкують, що хрестом козаки позначили місце, де заховані скарби. 

Місцева пам’ятка архітектури, яку відвідують туристи ― це цегляний поміщицький одноповерховий будинок, побудований у стилі пізнього класицизму. У ХІХ столітті Добра належала Флоріану Осиповичу Ружицькому.

Саме цей пан польського походження перебудував палац і розбив навколо парк. Є думка, що від будинку було прокопано два підземні ходи довжиною по 500 метрів, та великі підвальні приміщення, які служили арсеналом та пороховим складом. Будівлю оточував насип із трьохметровим муром. З часом палац втратив своє фортифікаційне значення. Мури розібрали, палац перебудували перетворивши у поміщицький одноповерховий будинок. 

Село Синиця. Дендрологічний садибний парк 

Старовинний парк із залишками архітектурних споруд знаходиться у селі Синиця, Христинівського району за 12 км. від Умані.

Парк, площею 44,6 га зберігся до наших днів, хоч і закладався 1736 року на межі між с. Синицею та с. Кузьмина Гребля у верхів’ї річки Синиця (басейн Південного Бугу). За наказом власника маєтку Теодора Ієловіцького було впорядковано став у вигляді підкови розміром у 6,2 га та насипано чотири штучні острови, до яких звели мости.

Легенда № 3

Кажуть, що став копали роми і коли після важкої праці їм заплатили не так, як було домовлено, ті пообіцяли що рано чи пізно тут втопиться п’ятеро людей. Буремні події війн і революцій, які промайнули над селом можуть слугувати причиною будь-якої трагедії, в тому числі і такої. 

kraeznavstvo.at.ua

kraeznavstvo.at.ua

Парк засаджено завезеними рідкісними деревами, поряд збудовано панські маєтки з колонами, стайнями для коней та господарськими спорудами, фрагменти залишків яких можна побачити ще й сьогодні.

Легенда № 4

Є легенда, що з парку до Умані були прокопані підземні ходи і вони слугували господарям та їх слугам у буремні часи козацьких повстань та імперських війн за перерозподіл території України.

kraeznavstvo.at.ua

Коли помістя перейшло у власність барона Корфа, він поруч старого маєтку звів двоповерховий палац, поставив фонтан-змію, насадив  фруктовий сад і далі розвивав парк. Він завіз сюди пiрамiдальний дуб, модрину, платан, кримську сосну, широколисті липи, тюльпанові дерева. Вважається, що парк з висоти пташиного польоту теж нагадує квітку тюльпана.

Легенда № 5

Про барона Юрія Корфа збереглася така романтична історія: якось він, коли був у Красногірському монастирі (нинішня Золотоніщина), поклав око на молоду черницю. 
Запальні слова барона збили з пантелику дівчину, яка лиш нещодавно прийняла постриг і стала Анфісою з Галини Кузьменко. Дівчина поїхала з Корфом до його помістя в Синиці, адже він обіцяв одружитися. Проти такого шлюбу з черницею-втікачкою різко виступили старий барон з баронесою. В Петербурзі вони вже намітили «достойну партію» для свого нащадка. Тому дуже скоро Юрій відправився до північної столиці, а Галина пішла на вчительські курси.
В часи громадянської війни вона вчителювала в Гуляйполі і «впала в око» Нестору Махно, стала його дружиною і бойовою подругою. Пройшла з ним всю революцію і еміграцію. 

kraeznavstvo.at.ua

Маєток Корфів в Синиці знищили не бої громадянської війни ― його знищили місцеві більшовики. Однієї ночі 1920 року маєток спалахнув і горів, як розповідають у селі, два тижні… Будинок Ієловіцьких не зачепили – «бо той пан був проти царя». 

kraeznavstvo.at.ua

На сьогодні існують залишки фундаменту палацу, два кам’янi будинки, арковий мiст, ставок з острiвцями, головна брама та цегляний мур і безліч легенд про нерозділене кохання і заховані скарби. 

Село Кочержинці. Свято-Георгієвський печерний монастир, цілюще джерело

Монастр розташовано за селом, на 5 км. на південний захід від Умані

Нині це діючий жіночий монастр з цікавою історією.

Легенда № 6

Наприкінці 19 століття місцевому жителю Митрофану Коленчуку неодноразово привидівся вогняний стовп із землі і у снах почав являтися старець з вимогою почати копати саме в тому місці, де він бачив стовп. Так тривало багато років і врешті чоловік почав копати печери. Йому допомагали інші віруючі, копали з молитвами, виставляли ікони в печерах і багато молилися.

eparhia-uman.org.ua

Перетерпівши багато невірянь по катівнях і божевільнях, у 1907 році Митрофан отримав благословення від вищого духовенства на зведення монастиря. Поки тривав збір коштів і земель, неодноразово будівельникам траплялися видіння і вони чули підземний дзвін. 1909 року землю було освячено під будівництво монастиря в честь святого великомученика Георгія Побідоносця.

eparhia-uman.org.ua

В липні 1914 року храм було освячено і проведено богослужіння. За описом 1918 року монастир володів численними землями і будівлями в Умані і в районі. 1928 року монастир був закритий. Відродження обителі почалося 1998 року, а з грудня 2002 р було прийнято рішення про відкриття Свято-Георгіївського жіночого монастиря.

eparhia-uman.org.ua

Роботи по будівництву і упорядкуванню монастиря тривають і зараз. Одночасно там відбуваються всі релігійні служби і обряди.

Легенда № 7

Численні паломники і просто цікаві відвідувачі монастиря стверджують, що вода в монастирському джерелі є цілющою, адже йде саме з того місця, звідки засновнику монастрия Митрофану видівся вогняний стовп. І ще, кажуть, що особливі люди в особливі дні можуть почути з-під землі передзвін.