В минулому році на зарплати сільського голови та секретаря Ладижинки витратили півмільйона гривень

1 квітня в Україні закінчився термін подання щорічних електронних декларацій про доходи за 2018 рік встановлений Законом України «Про запобігання корупції».

Задекларовані головами сільських рад Уманського району доходи, викрили цікаві факти.

Зарплата посадових осіб сільських рад має залежати виключно в межах структури та умов оплати праці визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268 від обсягу функцій, які вони виконують.

Посадовий оклад голови становить 6600 гривень, проте за рахунок надбавок і премій його можна суттєво збільшити. Так, сільський голова с. Ятранівка Сергій Потапенко задекларував 138 тисяч 839 гривень отриманої зарплати за рік. Бабанський селищний голова Михайло Байда заробив 208 тисяч 464 гривень, а голова села Дмитрушки Сергій Нагорний отримав за рік 209 тисяч 562 гривень за основним місцем роботи.

В середньому ці сільські голови отримали 174 тисячі гривень за рік, що становить 14 тисяч 500 грн щомісяця. Слід відзначити, що жоден з цих посадовців не отримував матеріальної допомоги!

Як виявилось, до «найдорожчих» голів району відноситься сільський голова с. Ладижинка Цоколенко Сергій Васильович. Цей посадовець задекларував аж 240 тисяч 926 гривень за рік, а це не багато і не мало, 20 тисяч гривень щомісяця.

Враховуючи те, що посадовий оклад сільських голів мізерний, а їх зарплата повністю залежить від рішення сесії, керуючись принципом: «У нього на першому місці інфраструктура, медицина, культура та спорт, і все забезпечене і працює добре, відповідно за добру роботу треба добре платити», «задоволені» депутати сільських рад, суттєво збільшували зарплату своїх голів, особливо Сергія Цоколенка, надбавками, преміями, тощо.

Якщо депутати не задоволені, вони ніколи не дадуть надбавку чи премію. В конкретному випадку, окрім надбавок та премій, від сільської ради Сергій Васильович отримав іще 33 тисячі гривень матеріальної допомоги. І в результаті його цифра становить майже 241 тисячу гривень.

Доплюсувавши до цієї цифри доходи його дружини Наталії Цоколенко з цифрою 123 тисячі 107 гривень заробітної плати та 4 тисячі 685 гривень матеріальної допомоги бачимо, що сім’я Цоколенків в 2018 мала майже 400 тисяч гривень, що мало чим відрізняється від зарплатні Прем’єр-Міністра України Володимира Гройсмана в 2017. У порівнянні з 2017 роком заробітна плата Сергія Цоколенка складала 143 тисячі 865 гривень і, за рік зросла на 97 тисяч гривень.

За рівнем «справедливої» оплати праці та критеріїв її встановлення можна прослідкувати по тій самій Ладижинській сільській раді. Мало хто із секретарів сільських рад району може похвалитись такою заробітною платою, яку задекларувала Гандзюк Наталія Федорівна – 232 тисячі 843 гривень.

Як бачимо, її зарплатня лише на кілька тисяч відстала від зарплати Сергія Васильовича, а на утримання лише цих двох посадовців із місцевого бюджету у 2018 році пішло майже півмільйона гривень!

Непогану заробітну плату в Ладижинській сільській раді мають Попенко Людмила Іванівна – 204 тисячі 552 гривень, Попенко Олена Анатоліївна – 134 тисячі 734 гривень та деякі інші посадові особи. В принципі, не дивно і навіть закономірно, що у селі де мінімальна зарплатня – 3 тисячі 200 гривень, мінімальна пенсія – 1 тисяча 300 гривень, середня зарплатня – 7 тисяч 360 гривень, а прожитковий мінімум для працездатних осіб – 1 тисяча 684 гривень, Цоколенки та їх найближче оточення мають колосальні доходи.

Необхідність винагороди місцевим керівникам обґрунтовується по-перше, їхньою неймовірною професійною кваліфікацією; по-друге, надзвичайною складністю завдань, які вони вирішують і відповідно, величезною відповідальністю; по-третє, необхідністю зменшити спокусу отримувати «корупційні» доходи.

А та частина населення, яка не змогла пробитися на керівні посади, на фоні держслужбовців здається меншовартісною, адже не може розраховувати не лише на високі доходи, а й на своєчасний розрахунок за свою роботу. Так працівники комунального підприємства “ЛАДИЖИНСЬКИЙ СІЛЬКОМУНГОСП”, директором якого з березня поточного року призначений Копитчак Василь Васильович, продовж двох місяців не отримують заробітну платню, що призводить до остаточного зубожіння соціально незахищених верств населення. Тим, хто не має додаткових доходів, зараз доводиться дуже важко. Чомусь про своєчасне фінансове забезпечення працівників підприємства управлінці не подбали не зважаючи ні на те, що підлеглим немає за що купити хліба, ліків і так далі і навіть на те, що згідно статті 175 Кримінального кодексу України, за невиплату зарплати громадянам більше ніж за один місяць вчинену керівником, передбачене покарання у вигляді штрафу до 17 тисяч гривень або позбавлення волі на строк до двох років. Ось  так за людей турбується новоспечений керівник.

Ні для кого не таємниця, що привабливість державної служби в усьому світі визначається не лише зарплатою. На жаль, особливо в Україні привабливість державної служби визначається переважно можливістю брати участь у всіляких корупційних оборудках. І не варто думати, що висока зарплата може стати дієвим запобіжником від використання службового становища задля незаконного збагачення. Вона може стати хіба що чинником, який впливає на розмір «винагороди». Керувати сільською радою не легше аніж цілою державою, тому і зарплатня, і винагороди за «високі» досягнення у праці мають бути, відповідно, високими.

Аналіз зарплат та наявних обсягів власності, відображених в електронних деклараціях державних службовців, а також ефективність їх роботи, стали причиною гарячих дискусій щодо рівня справедливої оплати праці зазначених категорій осіб та критеріїв, її встановлення на тлі бідності пересічних громадян і викликають хвилю обурень та невдоволень в суспільстві.

Захмарні зарплати сільської еліти сприймаються простими людьми не стільки, як справедлива винагорода за роботу, скільки як становий привілей для окремої групи людей. Більше того, громада небезпідставно вважає, що потрапити до цієї привілейованої групи можна далеко не завдяки своїм професійним знанням, вмінням та навичкам, а винятково завдяки народженню у правильній родині або беззастережній лояльності до сильних світу цього. А найгірше те, що високооплачувані «професіонали» за час перебування на посадах так і не змогли переконати суспільство ані в тому, що вони тепер живуть винятково на свою зарплату, ані в тому, що вони почали виконувати свої функції краще. Власне, останнє і свідчить про те, що ми всім їм суттєво переплачуємо, інакше подібні питання просто б не виникали.

Звичайно, зарплата високопосадовців власне, як і інших чиновників, мусить бути конкурентною, співмірною з тією, яку на ринку праці може отримати фахівець відповідного профілю і кваліфікації. Але, такі астрономічні за сільськими мірками зарплати та інші виплати керівнику села та його невеличкого оточення, викликають якщо не відверте роздратування, то бодай слушне запитання: а чим, власне, викликана така щедрість щодо окремих осіб, у той час як держава неспроможна дати гідні пенсії та гідно оплачувати професійну діяльність абсолютної більшості бюджетників, які мають жалюгідну зарплатню, зокрема і військовослужбовців, які щодня ризикують життям боронячи цю саму державу?

Нині Сергій Цоколенко очолює територіальну громаду. Відповідно, роботи, відповідальності та повноважень у нього стало значно більше, що в свою чергу має суттєво відобразитись на його зарплатні та зарплатні його підлеглих.

Сподіваємось, що у державних службовців сільських рад вистачить здорового глузду до мінімуму обмежити свої максимальні розміри заробітних плат, надбавок, доплат, премій і винагород, які вони отримують із наших податків. Це ми зможемо побачити у їх електронних деклараціях за 2019 рік, оскільки сьогодні відсутній закон, який би зобов’язував посадовців органу місцевого самоврядування оприлюднювати свої доходи хоча би раз у пів року.

Сьогодні мета – бути повноцінними членами Європейського Союзу. Але погодьтесь, без проведення реформ та подолання корупції ми не можемо навіть думати про реальну інтеграцію з ЄС. А проводити реформи і подолати корупцію в першу чергу потрібно кожному в собі, в своєму селі, в територіальній громаді.

Думайте і аналізуйте на чиї потреби використовуються ваші податки і кому в територіальних громадах живеться добре!

16 Травня, 2019 в 12:58 / Переглядів: 1022

Теми: Політика,Суспільство,Умань,Черкащина

Залиште коментар

avatar
  Підписатися  
Повідомте про