“Скандальний” оберіг Катеринопільщини нарешті повернули в місцевий музей

14 грудня на свято Василя у Катеринопільський краєзнавчий музей нарешті повернули вишитий рушник — символ-оберіг району.

— У нас сьогодні подвійне свято, — повідомила того ж дня Галина Стойка, директор закладу. — Поліцейські повернули музею втрачений рушник «Катеринопільщина — край хліба, квітів і добра». Ми із співробітницею зайшли у місцевий відділок поліції, щоб поцікавитись ходом розшуку зниклого експонату, а слідчий показав на стіл: «Он там ваш рушник — забирайте!»

До теми: У Катеринополі розростається “рушниковий скандал”

Звісно, новина приємна, але ми не поспішали радіти. Адже варто було пересвідчитись, що це саме той рушник, який рік тому зник із музейних фондів. Підтвердити це ми попросили одну із вишивальниць — Тетяну Дмитрову. Тетяна Василівна, відвідавши музей, інформацію підтвердила:

— Ходила. Дивилась. Так, це той рушник, що я вишивала з Катериною Дудар. Я його з-поміж тисячі впізнаю. Шкода, звісно, що на ньому з’явилися невеличкі плями, але, думаю, при сучасних засобах відбілювання, впоратися з ними не буде великою проблемою. Відперуться!

Користуючись нагодою, ми поцікавились у майстрині секретами творчості. Як довго тривала робота над цим рушником?

— Ми вишивали його, щоб представити район на одному з обласних свят, — розповідає Тетяна Василівна. — На жаль, нас суттєво обмежили в часі. Тож робили все швидко. То я вишивала, то Катя. Я одну сторону, вона — другу. По черзі, у кого з’являлась вільна хвилина. Адже Катя ще й працює у бібліотеці. Коли вона йшла на роботу, залишала мені. Впорались десь за тиждень. Багато часу, звісно, пішло на обдумування, ідею, адже цей рушник мав передати специфіку вишивки саме нашої місцевості та району.

— Що «закодовано» в цьому рушникові? Чи несе він якийсь потаємний смисл?

— Що ми там «закодували»? — перепитує вишивальниця. — Звісно, чаша, ваза — це достаток, добробут. Це те, що ми бажаємо району. Квіти — обов’язково молодість, краса. Окрім того, квітка символізує скороминущість життя, адже зазвичай вона дуже швидко відцвітає. Тому квіти нагадують людям, аби ті шанували час, бо він швидко пролітає. Внизу рушника — широкий геометричний орнамент. (Я побачила його на рушникові, що принесла Наташа Радецька, і мені він дуже припав до душі. І не тільки мені. Коли ми в бібліотеці обирали орнамент, всі, хто бачив його, чомусь вказували на нього.) В основі тут — квадрати, трикутники. У квадрата — всі сторони рівні. А це порядок, стабільність. Тоді в країні такий безлад був! От я і подумала: «Закодуємо, щоб був порядок». Ще там треба було використати лінію для переділу між орнаментами, то я взяла меандр — це орнамент-безкінечник. Він дуже древній. Його знаходять ще на давніх амфорах та на індійських сарі. Він мав підкреслити прадавність нашої культури, нації. Усе, що встигли, все, туди внесли. Внизу дзвіночки — це зв’язок із предками, з померлими. У більшості випадків рушник складається з трьох частин: «минуле», «теперішнє» і «майбутнє» (останнє — це побажання, звернення до богів). Тож і ми старалися цього дотримуватись.

— Ви колись казали, що цей рушник не варто дарувати людині, бо в ньому «зашита» доля. Що це означає? — цікавимось.

— Скажімо, на весільному, подарунковому рушникові, — пояснює Дмитрова,– середина (біле поле, що між однією стороною й іншою) має бути чистою. Адже це те, що буде в майбутньому, що колись проживеш. А на цьому — посередині напис — «Катеринопільщина — край хліба, квітів і добра». Так розпорядилось керівництво району. Тому я й казала, що на подарунок людині він не підходить, адже майбутнє — «зашите». Але, звісно, є рушники, наприклад кухонні, де полоси ткали через усе. Їх використовували в побуті.

До слова, понад рік рушник «Катеринопільщина — край хліба, квітів і добра» перебував у розшуку. Його забрали з Катеринопільського краєзнавчого музею ще в листопаді 2017. Наш журналіст — Микола Замковенко — періодично інформував громадськість про хід розслідування, яке довгий час не могло зрушити з місця. І от, врешті, завдячуючи журналістській наполегливості та пошуковій роботі місцевих правоохоронців, рушник повернувся на своє законне місце — у музей.

Тетяна Івашкевич, “Вісті Черкащини”

Січень 28, 2019 в 09:40 / Переглядів: 220

Теми: Політика,Суспільство,Черкащина