На Черкащині аварійна гребля може спричинити екологічну катастрофу

Якось у нас в практиці заведено, що спочатку трапляється біда, а потім ми похапцем починаємо галасувати, шукати винних і паралельно, якщо повезе, — рятівні виходи із ситуації. Ну якось не додумались у нас створити якусь структуру на кшталт Міністерства прогнозування нещасних випадків, катаклізмів і катастроф, яке б розсилало приписи місцевій владі: кому, де й до чого поганого готуватись. А раз такого нема, то ініціативу проявляти – зайвий клопіт. Адже «може пронесе»?

А якщо ні? Побачити біду наперед – не тільки дар яснобачення, а й здорового глузду. Саме тому декого з корсунців вже давно непокоїть стан гідроспоруди на Мартанському ставку, так званої дамби. Ще кілька років тому бити на сполох почали місцеві рибалки. Сьогодні голова громадської організації рибалок Корсунь-Шевченківського району Олександр Гапонов розповідає «Надроссю»:

— З цією дамбою проблема почалася у 2014 році. Після зими, після льодоставу обвалилася частина стіни внизу і випав добрячий шматок бетону. Коли кинулися, то побачили, що той бетон кришиться в руках і не тримає стіну. І з кожним роком все гірше і гірше. Ось прямо зараз можна підійти і побачити, що крізь ті камені вода хлище, розмиває греблю далі й далі. Руйнується ліва частина, сам монах (так рибалки називають дамбу — авт.) тримається на чесному слові.

— Олександре Петровичу, ваша організація з цього приводу вживала якихось дій?

— Ми звернулися у міську раду. Була створена комісія ще в 2014 році, яка встановила, що гребля знаходиться в задовільному стані, незважаючи на те, що ми вказували, що гребля руйнується на очах. Тоді нам зазначили, що водойма знаходиться на балансі міської ради, а гідроспоруда – районної ради. Потім з’ясувалося, що вона нічийна. Через ці неув’язки не можна було щось із нею робити. Добре, що взялися якось вирішувати це питання. Не знаю як буде далі, але не сьогодні – завтра цей монах розвалиться, і вся вода з рибою піде у річку Рось. Ми на порозі ще однієї екологічної катастрофи.

— Чи пробували самі щось робити?

— Справа в тому, що це гідроспоруда, і будь-яке втручання у неї без дозволів, навіть спроба ремонту — це є кримінально каране діяння. Для того щоб якось вирулити із ситуації, ми просили міську раду дозволити нам зробити власними силами якийсь косметичний ремонт. Але нам було відмовлено.

— Чи правда, що для ремонту дамби потрібно спочатку спустити ставок?

— Це не кращий варіант. Є інший: попереду цього монаха збудувати новий, ближче до дороги. Є там місце, є можливість це зробити, а старий нехай затоплюється. Водойму спускати не можна, бо залишиться болото.

— Які можуть бути наслідки прориву дамби?

— Якщо раптово рвоне, то біди наробить великої. Постраждає річка – в неї знесе все, що є на шляху води, а тут не один мільйон кубів, забрудниться «дитячий» пляж — на нього знесе усе болото. Ми втратимо й рибні запаси. Але найперше ми втратимо дзеркальне плесо ставка – окрасу Корсуня і зону відпочинку.

З’ясувати, яка ситуація з узаконенням дамби на цей час, я відправляюся до міського голови Олександра Гайдая. За його словами, дамба ремонтувалася районною радою десь у 2010-12 роках. Тоді виконували роботи богуславські підприємці, але ремонт зробили неякісно, бо невдовзі після нього дамба знову почала руйнуватися.

— Ми тоді не могли нічого робити, бо це не наша комунальна власність. Тож рік тому ми розглянули питання, щоб її узаконити. Для того, щоб поставити дамбу на облік, щоб вона стала власністю міської ради, її треба визнати безгосподарною. Цей процес юридично тривалий. Зараз вже заявлено через ЗМІ, що цей об’єкт без власника. Якщо за рік не буде подано заяву власника на власність, після цього міськрада може брати її на облік і виділяти кошти на її ремонт, — зазначає Олександр Гайдай.

Юрист міськради Євген Дзима уточнює: «Це гідроспоруда, яка є складовою ставу. Вона ні в кого не перебуває на балансі: ми зверталися в управління водного господарства, в райраду, звідки отримали відповіді, що власника дамби немає. Після цього на сесії міськради 31 серпня 2017 року прийняли відповідне рішення та подали оголошення про визнання споруди безгосподарною. Але справа в тому, що право власності буде встановлюватися тільки через рік після подання оголошення міськрадою. І то через суд. Тобто через рік ми будемо звертатися в суд, визнаємо за собою право власності на гідроспоруду, і тільки тоді міськрада зможе її обслуговувати. Зараз же дамба «висить в повітрі».

Оголошення, про яке згадує Євген Дзима, було опубліковано в Надроссі 23 листопада 2017 р. Отже лише в кінці листопада 2018 спливає термін, визначений для подальших юридичних дій. Зважаючи на це, чекати якихось дій до зими – марна справа. Тільки от чи доживе дамба на Мартанському до весни? Як зазначає депутат міськради Павло Калініченко, «якби міськрада захотіла, можна було б найти вихід, як це полагодити. Адже ситуація критична. Якщо дамба прорве, а там на другому боці КНС, то в річку підуть усі нечистоти, і це буде ще одна екокатастрофа»

Жовтень 18, 2018 в 11:13 / Переглядів: 1257

Теми: Події,Суспільство,Черкащина