Черкаські хірурги успішно оперують вроджені вади немовлят

Торік через руки хірургів обласної дитячої лікарні пройшло 16 немовлят із вродженими вадами. Такими, як не з’єднані природою частини травного тракту, пухлини й інші. «На сьогодні наука так пішла вперед, що ми практично не маємо летальності через вроджену патологію», — констатує завідувач хірургічного відділення обласної дитячої лікарні Анатолій ШКЛЯР, повідомляє Черкаський Край.

Дітей, які з’явилися на світ із вродженою патологією, раніше направляли на Київ або оперували в «дорослій» обласній лікарні. Тут і зародилася школа хірургічної допомоги новонародженим:
— Коли у 1974 році я при­їхав на роботу з колегою Михайлом Рубаном за направленням з інституту як дитячий хірург, на Черкащині не було обласної дитячої лікарні, — пригадує Анатолій Данилович. — Нам запропонували працювати у відділенні дитячої хірургії в обласній для дорослих. Але дитяча хірургія — це корекція вроджених вад розвитку, що потребує особливих умов. Та маленьких пацієнтів з пологових будинків нам привозили неспеціалізовані бригади медиків. Реанімаційної служби, кювезів у тому об’ємі, якого потребувало відділення на 60 ліжок хірургії, майже не було. Та ми оперували. То були хірурги-фанати: Михайло Васильович Рубан, Микола Іванович Кондрацький, Ігор Олександрович Бассараб… Замість реаніматологів ми самі сиділи вдень і вночі біля прооперованих пацієнтів, щоб їх виходити. А коли побудувалась наша обласна дитяча лікарня (а будувалась вона 25 років), тут створили належно обладнане хірургічне відділення. Велика заслуга в цьому головного лікаря нашого закладу Миколи Івановича Кондрацького. Він розвиває наш напрямок медицини, бо й сам хірург, і попри адміністративну роботу сьогодні оперує нарівні з колегами. У нас сучасна реанімація для новонароджених, операційна, в якій спеціальний температурний режим — 36 градусів.

Сантиметри життя
Анатолія Шкляра цитують колеги-учні: «Природа заплутує, а ми розплутуємо».
— Збільшується народжуваність — пропорційно збільшується кількість вроджених вад. Якщо Господь призвав нас оперувати таких дітей, і ми це вміємо, і бачимо позитивний віддалений результат, то він дає їм через нас продовження життя, — переконаний він.
— Анатолію Даниловичу, а як виявляють вади новонароджених?
— Ще в пологовому залі неонатолог обов’язково перевіряє зондом прохідність стравоходу дитини та наявність і прохідність анального отвору. Адже в одному на 10 тисяч випадків трапляється патологія. Якщо нема проходу по стравоходу, дитину не годують через рот. Адже стравохід може являти собою або сліпий мішок або такий, що має вихід у дихальну систему. А це значить, що перший ковток молока потрапить у легені, почнеться аспіраційна пневмонія і вже значно важче буде виходжувати таке немовля. Народжених з атрезією стравоходу привозять до нас одразу з роддому. За минулий рік у нас було четверо немовлят з такою вродженою патологією.
— І як виправляєте накручене природою?
— Операція складна, триває 2-2,5 години. Якщо попередня діагностика виявляє вхід із верхньої чи нижньої частин стравоходу в трахею, входи ці зашиваємо. Не з’єднані природою частини стравоходу з’єднуємо. Складність у тому, що різниця в діаметрах верхнього та нижнього відрізків дуже велика: 1-1,5 сантиметра ротового та до 0,5 сантиметра шлункового відрізків. І їх треба філігранно зшити. Застосовуємо нитки, які розсмоктуються через 48-50 діб. Все вручну: якщо у Європі вже є спеціальний апарат, який набирає тканини обох відділів стравоходу і з’єднує інструментальним швом, то ніде в Україні поки що такої техніки нема, надія на очі й руки хірурга. Дитинку разом з фахівцями реанімаційного відділення виходжуємо. На 5-7 добу починаємо годувати через зонд у стравоході. З часом нижній відрізок стравоходу розтягнеться і зрівняється в діаметрі з верхнім. Якщо надто звужений, через місяць-півтора після операції проводимо бужування для його розширення. У нас у цій лікарні пройшло близько десяти таких немовлят. Нещодавно був на огляді пацієнт: трирічний хлопчина після такої операції. Нормально розвивається дитина.
— Оперуєте навіть недоношених?
— Так, новонароджений на операційному столі буває завважки від 1,5 кілограма до 4 кілограмів. У повновагових операції проходять легше, у передчасно народжених органи дрібні, тканини недозрілі. Тому інколи шов розходиться, і якщо нориці самі не заростають, повторно оперуємо вже коли маса дитинки не менше 4 кілограмів.
— З якими патологіями у вас зараз дітки?

— У новонароджених трапляється відсутність з’єднання між шлунком і 12-палою кишкою. Зараз у реанімаційному відділенні така прооперована дитинка. Хлопчик уже нормально харчується. Буває і нез’єднання товстої й тонкої кишок. Трапляється дефект передньої черевної стінки: незакритий тканинами отвір у животі. При цьому буває, що в утробі матері через цю щілину випадають петлі кишковика, іноді й інші органи плода. Якщо спеціальна медична комісія дає дозвіл народжувати дитину з такою патологією, вона поступає до нас. Складнощів багато: немовля вже народжується з запальним процесом. Черевна порожнина буває замала, щоб розмістити в ній органи так, як це повинно бути. Бракує тканин для вшивання дефекту стінки. Якщо неможливо обійтись тканинами оперованої дитини, застосовуємо тутопласт — донорську тканину, яку виготовляють у Німеччині, Польщі (у нас поки що ні). В післяопераційному періоді є проблема, що такі діти спочатку не можуть нормально дихати: органи, які заповнили черевце, підпирають діафрагму, і легені та серце стиснені. Таких пацієнтів деякий час тримають на штучній вентиляції легень.
Часом діти народжуються з копчиковою тератомою — це ембріональна пухлина, яка відходить від куприка, може проростати в пряму кишку, у плетиво м’язів. На початку така пухлина доброякісна, але після року може стати злоякісною. Тому до цього віку треба її видалити. Зараз у нас такі дві дитини, одна готується на операцію. Складність і в тому, що доводиться видаляти до кілограма-півтора тканин, втрачається велика кількість крові.
Бува, у новонародженого немає анального отвору або він відкривається в сечовидільну систему чи в жіночі статеві органи. У травні приїде дворічна дівчинка з одного з районів: їй треба закрити таку норицю в сечовидільну систему, сформувати анус. Оперуємо таких діток, як правило, після року й до трьох. Торік у травні була дівчинка — зараз їй 3,5 року, її привозять батьки раз на два місяці на контрольний огляд, — сформований орган повноцінно працює.
В таких операціях нас дуже виручає апарат «Міотон», який дає можливість маркувати мускулатуру, що дозволяє перенести на природне місце і сформувати запірний апарат ануса, аби людина відчувала позив і жила повноцінно. Апарат подарували нам мої колеги з Інституту педіатрії, акушерства та гінекології АМН України. Там працював професор Данило Юліанович Кривченя — мій наставник і друг, з яким я познайомився в 1982 році, коли вперше потрапив на курси підвищення кваліфікації. Це він створив школу дитячої хірургії в Україні, бо до цього були московська та ленінградська.
У нашому відділенні десятеро хірургів, за рік ми виконуємо близько 1500 оперативних втручань — планових і екстрених, дітям від народження до 18 років. Наша лікарня нова, в стані розвитку й поступового оснащення. Але є обладнання, якого ми сьогодні дуже потребуємо: для більш точного й оперативного діагностування вкрай потрібен комп’ютерний томограф (зараз із нашої лікарні маленьких пацієнтів везуть на томографію в інші заклади, у важких випадках — у «швидкій» з двома анестезіологами та дихальною апаратурою). Потрібен бронхоскоп: дитячий і для немовлят. За його допомогою, зокрема, видаляємо інородні тіла з легень. Той, яким користувалися досі, куплений ще в 1969 році. Є термін служби і в хірургічних інструментів: потрібен новий набір інструментів для оперування дітей і новонароджених, зокрема — особливих, для хірургії, де тканини часом доводиться розглядати під мікроскопом.

«Передаємо досвід молодим» 
Його хвилюють тенденції реформування медицини. Зокрема, якщо раніше курси перепідготовки кадрів тривали два місяці і з практичними заняттями, то зараз все спрощено і по комп’ютеру. А де ж практично вчитись? Тому влаштовує і екзамени з анатомії, і загалом «курси» молодим колегам безпосередньо за операційним столом:
— І я, і Микола Іванович Кондрацький, і Ігор Олександрович Бассараб  завжди беремо на операцію з собою молодих лікарів. У мене троє учнів-хірургів: Сергій Валентинович Виноградов, Віталій Анатолійович Половинка, Марія  Сергіївна Ляшевич. Виставив їм рівень: я хочу, щоб ви навчилися оперувати так, щоб, якщо мені доведеться привести  внука, я міг би сказати: оперуватимеш ти.
Каже, що вже 11 років після виходу на пенсію працює як у молодості й навіть більше. А стимулює до цього висококласного хірурга з сорокарічним стажем… «непрожиткове» пенсійне забезпечення. А робота хірурга — це ні дня, ні ночі, не бачиш сім’ї (тому три сини й не пішли його стопами, лише племінниця порадувала вибором професії педіатра). Це нервове напруження… До речі, якщо хочете знати:  оперуючи немовля, хірург втрачає 2-3 кілограми ваги.
…Анатолій Данилович учора був веселий, вусатий козак. Розповідав про те, як хотів піти добровольцем в АТО, але за віком не взяли. Світились його очі, коли заговорили про хобі — бджільництво: як багато втратило це ремесло в Україні через розвалене тваринництво і скорочення площ під еспарцетом та буркуном. Жартував з колегами й був віртуозно галантний з жіночим персоналом. А сьогодні зранку він інший: поринув у себе. Внутрішньо концентрується: сьогодні по обіді операція — у крихітного новонародженого хлопчика вагою 1700 грамів непрохідність шлунку.

Травень 17, 2018 в 12:47 / Переглядів: 238

Теми: Події,Суспільство,Черкащина