Що відомо про родинні зв’язки депутата Черкаської обласної ради

Довкола свободівця Юрія Ботнара продовжують вирувати скандали. Нещодавно журналісти проаналізували електронну декларацію депутата облради і виявили не лише повну відсутність фінансових активів, а й той факт, що мерседес CLK 200 COUPE, яким користується пан Ботнар, нерозмитнений, заступник мера Черкас їздить на “євробляхах”. Чомусь щирий до мозку кісток патріот не проявляє бажання оформити автівку відповідно до чинного українського законодавства.

Крім того, Юрій Ботнар займає одразу дві державні посади: він є депутатом обласної ради  від політичної партії Всеукраїнське об’єднання «Свобода»та заступником міського голови Черкас. І сам Ботнар добре знає, що не має права перебувати одразу на двох посадах. Коли склалася подібна ситуація у депутата Анатолія Яріша, він один із перших вигукував з трибуни, що посадовець повинен позбутися депутатського мандату, проте сам пан Юрій чомусь не поспішає цього робити.

Також виникло безліч питань: за чиї ж кошти живе та працює Юрій Ботнар? Якщо раніше він розповідав, що заробляв кошти, працюючи комбайнером у батька-підприємця, то тепер ця історія не має жодного підтвердження. Крім того відомо, що до 2000 року він проживав в Росії разом з мамою, а потім сам приїхав в Україну, а цей факт теж не лишився поза увагою і викликає цікавість та недовіру.

Ботнар-старший, тобто Андрій Федорович, теж свого часу мав намір пробратися до черкаської мерії або ж обласної ради, хоча сам проживає в Ананьєві Одеської області. Варто зауважити, що у виборчому списку кандидатів у депутати Черкаської обласної ради, висунутих Черкаською обласною організацією Всеукраїнського об’єднання «Свобода», Андрій Ботнар єдиний не мав партійного квитка. А зараз він очолює Ананьївську районну організацію Всеукраїнського об’єднання “Свобода”.  Співпадіння? Не думаю, адже відомо, що такого цінного члена організації партія свого часу вже позбулася, але зараз імідж героя-атовця, “Легенди майдана для усіх патріотів” (як себе сам назвав Андрій Федорович у пості в Фейсбук) та посада голови Громадської ради при Ананьївській райдержадміністрації дозволяють мати в лавах однопартійців такого ж цінного патріота, як і його сина Юрія.

Але повернемося до питання, що цікавить усіх допитливих: де ж беруться кошти на прожиття родини Ботнар?

Як повідомляє джерело, після служби в Радянській армії, Андрій Ботнар одружився з росіянкою Тетяною, від шлюбу з якою у них, в м. Кишинів, в 1986 році народився син – Юрій. Далі починається вельми цікаве, а саме формування Андрія як кориснолюбивої особи.

І так, починалися « лихие девяностые» , які за собою тягнули повальний дефіцит всього, починаючи від сірників і закінчуючи автомобілями. Але Андрію пощастило з прагматичною тещею, яка ще й до всього була головним бухгалтером нафтопереробної фірми в Росії і для якої не складало проблем допомогти улюбленому зятьку одною – двома залізничними цистернами бензину і це в часи повального дефіциту цього продукту по всій країні.

І ось на початку дев’яностих, наш герой з’являється в центрі, своєї малої батьківщини, а саме в м. Ананьїв, що на Одещині. На швидку руку його, тодішня Ананьївська блатота, зводить з рульовими району того часу. Його скоренько прощитали, виділили місце під АЗС на місцевому аеродромі і ось«АЗС», під кришею тодішнього керівництва району та кримінальних авторитетів почала продавати крадений бензин. Попит перевершував пропозиції і цистерни знову і знову заходили до підпільного бізнесмена Ботнара.

Але не так сталося, як гадалося і в результаті, нові друзяки кинули, як тоді казали, на бабки нашого «підприємця», а тут ще й теща панікує – гроші давай за бензин, а грошей нема. Що робити нашому герою афганцю, відміннику бойової та політичної підготовки, кандидату в члени КПРС ? Правильно – упасти на дно і порвати з дружиною і з її родиною.

Пройшов час і вже в незалежній Україні, коли було введено акциз на цигарки та алкоголь, раптом маленьке місто Ананьїв, що на півночі Одеської області, майже на границі з Придністров’ям, стає центром збуту контрабандних тютюнових виробів для сусідніх районів. І ось диво, здогадайтеся з одного разу, хто наладив цей канал контрабанди? Правильно, це Андрій Федорович Ботнар! Не будемо зупинятися на подробицях скільки існував організований ним синдикат.

А скажіть мені, який найкращий захист, щоб покривати протиправні дії дільця? Правильно – йти в політику, та ще й з радикальними течіями, але йому знову не пощастило і його співмешканка з подільниками вирішили відшити його від справ, так як він почав конфліктувати з правоохоронними органами і з фіскальними органами (не хотів ділитися). Співмешканка вигнала його з дому, як то кажуть – голим, босим, підперезаним перед цим добре віддубасивши його по голові. І знову чудо, раптом наш герой прозріває і починає активну фазу війни з контрабандою тютюну в Ананьєві. Він пише у всі існуючі інстанції і при незадовільної відповіді, для нього, він пише в вищі інстанції на нижчі.

Адаптувавшись в ролі активного політичного діяча, Андрій Федорович вирішив знову оженитися, та взяти собі в дружини дівчину незайману, та на років зо п’ять молодшу за його сина, що не стало перепоною для лідера, яким він став на той час, «Свободи» в Ананьївському районі. І раптом Андрій Федорович відкрив для себе, що він БОМЖ, так як не має а ні кола, а ні двора. І почалися митарства нашого героя, а на той час він ще не був «легенда майдана для усіх патріотів…», по зйомних квартирах.

У пари народилася дівчинка і здавалося б, що життя налагоджується, але Андрій відчував, що його «потенціал» залишається не використаним і він іде ва банк, а саме починає висувати свою кандидатуру, з неповною середньою освітою, з трудовою книжкою, із записом в графі стаж роботи- НУЛЬ днів, на керівні посади міста та населених пунктів Ананьївського району. І всі його поривання завершилися нічим.

А далі як завжди, не виправдав виявлену довіру та витрачені кошти, третя частина яких була розкрадена на власні потреби, — йди геть від руля осередку партії в районі. Він починає сильно переживати, з чаркою в руках, доходило до того, що молода дружина, за кусок хліба та бутилу оковитої, вимушена була ходити шарувати городи та вбирати врожай по наймам. Дитиною в цей час, а забігаючи на перед, точніше сказати по цей час, займалися і займаються її батьки в віддаленому від цивілізації хуторі . Андрій Ботнар виконував замовлення та дрібні провокації минулої влади, а саме голови райради від “Опозиційного блоку”, від імені керівника осередку партії «Свобода», яким він на той час уже в районі не являвся, але скориставшись необізнаністю городян, прикривався ширмою лідера. Об’єднувати таких, здавалося б, непоєднуваних осіб може той факт, що Балан свого часу керував податковою інспекцією району, а Ботнар, як пам’ятаєте, був «законно слухняним» підприємцем.

І ось осінь 2013 року. Протестні настрої в країні зашкалюють чим Андрію гріх було не скористатися та ще й відбілитися в очах лідерів політичної сили – він їде на Євромайдан. Після захоплення будівлі КМДА він проявляє свої господарські здібності і по квоті від «Свободи» його призначають завгоспом будівлі, то-біш активної участі в вуличних протестах він не приймав.

Ну а далі він припаркувався в Черкасах коло молодого Ботнара, та на час перемир’я стає бійцем – десантником за 60 кілометрів від зони бойових дій.

Зараз Андрій Ботнар є головою Благодійної організації «Організація учасників бойових дій ЗСУ «Легіон», очолює Громадську раду при Ананьївській райдержадміністрації. Його син Юрій – заступник мера Черкас та депутат Черкаської обласної ради. Можливо, саме тому патріот всієї України і наполовину росіянин за походженням Юрій Ботнар не вказав у декларації джерел своїх доходів – батько всього навчив?

 

Квітень 23, 2018 в 07:36 / Переглядів: 1787

Теми: Політика,Суспільство,Умань,Черкащина