Операції вуха-горла-носа стають високоточними і менш травматичними

Кінець робочого дня, а черга до лікарів у цьому відділенні обласної лікарні така, що темно в коридор, пише “Черкаський Край”. Лікарі повернулися з операційної і можуть приймати наступних пацієнтів. Люди стоять, сидять на лавках та на сумках, у яких приготовлено все до госпіталізації. Старі й не дуже, батьки з молодими синами та дочками. Хтось хапає свого лікаря, який поспішає з кабінету в кабінет, за руки. Тут багато людських емоцій: болю, відчаю, надії.
Пухлини, нариви, розтрощені носи…
Найбільше серед цих пацієнтів — із запаленнями: гайморової пазухи — гайморитом, лобної пазухи — фронтитом, етмоїдальної пазухи — етмоїдитом, слизової оболонки клиноподібної пазухи — сфеноїдитом, вуха — отитом. Пацієнти з запаленнями гострими і хронічними, нелікованими й «залікованими». В тому числі із внутрішньомозковими ускладненнями. Тож у більшості з тих, кого приймають у стаціонар, попереду — операція.

— За рік на 38 ліжках нашого відділення ми проліковуємо близько півтори тисячі пацієнтів і майже 1300 з них робимо оперативне втручання, — розповідає Віктор ХОМІК, завідувач отоларингологічного відділення. — Серед госпіталізованих зараз велика частка пацієнтів із онкологічними захворюваннями ЛОР-органів. Ми встановлюємо діагноз і після консультації з  фахівцями онкодиспансеру проводимо операції. Це великі, обширні хірургічні втручання. Скажімо, такі, як тотальне видалення гортані, комбінована резекція гортані, видалення метастатичних лімфовузлів шиї. Після видалення гортані людей цікавить голосовідновлення. Є методики або з напрацювання так званого стравохідного голосу, або функція мовлення відновлюється за допомогою голосових протезів.
Травматичні ураження ЛОР-органів теж, як правило, потребують оперативного лікування — репозиції, співставлення уламків. До нас потрапляють пацієнти із сторонніми тілами в ЛОР-органах. Для молодого віку характерні сторонні тіла у вусі, носі, в старечому віці — в стравоході.
Високий відсоток реконструктивно-пластично-косметичних операцій (на рік робимо понад 200). Як-то при капловухості, а частіше — пластична реконструкція при деформації носа.

— Які ваші, приміром, три останні оперативні втручання?

— Чоловікові 82 роки, звернувся з тим, що важко дихати. Було діагностовано рак щитоподібної залози з проростанням у гортань і шийний відділ трахеї. Довелося видаляти гортань, шийний відділ трахеї і щитоподібну залозу, щоб людина мог­ла дихати. Операція тривала чотири з половиною години. Були також дві пластики носа і вирівнювання носової переділки для відновлення функції дихання. Один ніс після травми був зміщений убік усім масивом, а другий мав величезну деформуючу горбинку спинки носа.
Лікарі нашого відділення володіють технікою класичних ЛОР-втручань, проводять консультативну роботу і у відділеннях лікарні, і в інших лікувальних закладах міста й області. До нас госпіталізуються допризовники, диспансерні хворі та інші пацієнти, які потребують ургентної допомоги. Проводимо і планові операції з застосуванням нових напрацювань в отоларингології.

— Яких саме?

— Ми застосовуємо обладнання, яке дає змогу робити мікрохірургічні втручання на вусі та гортані, діагностику й операції  в порожнині носа та на додаткових пазухах носа, видалення сторонніх тіл верхніх дихальних шляхів. Торік завдяки допомозі управління охорони здоров’я отримали ендоскопічну стійку для малоінвазивних хірургічних втручань у порожнині носа та приносових пазухах. Це дає значно меншу травматичність операції. Як результат — швидше одужання, в середньому на 3-4 дні людина менше перебуває в стаціонарі.
Використання ендоскопічної техніки і спеціальних інструментів у ході септопластики дозволяє ринохірургу оперувати під зоровим контролем з мінімальним пошкодженням навколишніх тканин. За допомогою ендоскопів ми вже прооперували близько 25 хворих.
Застосовуємо в хірургії і кріо- та ультразвукові методики.
Близько десяти років успішно працюємо з хірургічним лазером, — продовжує Віктор Дмитрович. — Як при доброякісних утвореннях, так і при злоякісних, стадія яких дає можливість прооперувати цим інструментом. Особливо помітний ефект лазерної хірургії при лікуванні папіломатозу гортані. Це захворювання часто рецидивує: папіломи знову й знову наростають. Якщо в гортані, то можливе утруднення дихання. У нас був 37-річний пацієнт, якому за життя понад 50 разів видаляли папіломи. Але коли ми більш як півтора року тому провели йому мікроларингоскопію (оглядаючи гортань за допомогою операційного мікроскопа, видаляли папіломи лазером), за півтора року рецидиву не було. А то щорічно оперували по три-чотири рази.

— Як змінюється характер захворювань?

— Пацієнтів стає більше, і більше хвороб тяжких і запущених.

«Такі молоді хлопці, а таке складне оперують…»

У 63-річного Володимира з Кам’янки з літа почало боліти горло. Думав, що холодненької води попив. Почав шипіти, хрипіти. Щось наче заважало в горлі. І це не минало.
— Я просила: Вово, ходімо до ЛОРа, — розповідає Віра, яка доглядає за прооперованим чоловіком. — Він довго не хотів. А коли попали до лікаря, він виявив пухлинку й одразу нас направив сюди. Ми приїхали з Кам’янки — лікар Ігор Васильович Калінін нам зразу порадив лягати в стаціонар. Та чоловік побоявся і ми поїхали додому. Лікар сказав: дивіться, бо все одно доведеться вертатись. Якраз стояли снігопади. І ми таки знову приїхали. Він нас прийняв без питань. Зробили операцію: вирізали уражену пухлиною гортань. Ігор Васильович пояснив: і так оперували бережливо, щоб максимально залишити здорові тканини. Нам дали окрему маленьку палату. Тож у мене є можливість бути коло чоловіка. Медсестрички допомагають. Годую із шприца через зонд (нам приносять лікарняний бульйончик). Дихання — через трубку в горлі. Перспектива така, що чоловік, є надія, їстиме самостійно. А от говорити навряд чи буде. Але без операції він задихнувся б. Чи було б усе по-іншому, якби раніше звернулися до районної поліклініки? Навряд, там немає тої апаратури для обстежень.
Жінка поділилась враженнями про роботу лікарів ЛОР-відділення:
— Їх шестеро, наймолодшому 30 років, і всі оперують. Такі молоді хлопці, а таке складне виконують. Дивлюся — ну конвеєр… І у вихідні та свята тут. Коли вони сім’ю свою бачать? Мені здається, це найскладніше відділення. А заві­дувача, не знаючи його, вперше побачила так: до 80-річного дідуся зайшов лікар, привітався з ним за руку, тепло, по-синівськи, розпитав про самопочуття. У Віктора Дмитровича безмежна терплячість до пацієнтів і милосердя.

Діагноз є. Страховки немає

Складна життєва ситуація у Павла Павловича з Умані, чоловіка в розквіті сил.
— З рік як я іноді почав хрипнути. Стало в горлі поболювати. Лікар в Умані сказав, що у мене парез голосової зв’язки. Через місяців три я потрапив у Вінниці до ЛОР-фоніатора. Той ошелешив: у вас рак голосової зв’язки, і я навіть знака запитання не ставлю. В Умані десять днів обстежували і раку не виявили. Направили в Черкаси, тут, у відділенні отоларингології, пройшов обстеження. Таки онко… Звідси направляють на консультацію в Київ. У мене була престижна робота в міжнародній фірмі (оцей спецодяг їхній мені на пам’ять залишився). Чудові хлопці, мене там пам’ятають, вже раз виручали. Тоді у мене було медичне страхування, а тепер немає.

Починалося з легенької застуди

Валентина Володимирівна, 73-річна жителька Черкас, терпіла біль з Нового року:
— Мабуть, десь підстудилася. За щокою поболить — та, думаю, це лицьовий нерв… Потім нестерпно почало боліти вухо. З міської поліклініки направили сюди. Лікар, Віктор Дмитрович, сказав: ще трошки і в мозок пішло б… Робили розріз, було багато гною. Золоті руки у лікаря, і він ласкавий, як син. Повернув мені надію, що, може, погуляю ще у внучки на весіллі. Вона все наказує: бабусю, ти хоч із паличкою, а повинна прийти. А їй ще тільки 11 років…

Залежність від крапель для носа лікується як хвороба

Якщо розглядати класичний приклад, то людина з нежитем зазвичай при перших же проявах захворювання піде в аптеку і придбає перший-ліпший судиннозвужуючий засіб, — прогнозує Ігор Калінін, лікар-отоларинголог  обласної лікарні.
— Далі хворий на риніт починає використовувати цей препарат по кілька разів на день. Фактично в результаті кожного застосування йому легшає. Але з часом настає такий момент, коли нежить без крапель уже довго не минає і потрібно чергове закапування носа. Це відбувається через те, що у хворого виникла проблема: залежність від крапель в ніс.
Вона формується через те, що багато людей вважають: якщо лікар призначав, то можна. Однак далеко не кожен дотримується інструкції до лікувального засобу. Звикання до судинозвужувального препарату значною мірою схоже на ще одне захворювання. Адже через постійне його застосування до тканин слизової оболонки не надходять необхідні обсяги поживних речовин і кисню. Так починається певний ступінь атрофії тканин. Поступово судини втрачають здатність звужуватися самостійно. Хворі відчувають  симптоми цієї недуги так: при закапуванні ніс здатний дихати, без крапель — ні.
Крім того, є й інші ознаки звикання до крапель у ніс:
порушення нюхової функції;
виділення з носа прозорі та рідкі;
відчуття свербіння всередині носової порожнини;
закладеність носа стала практично постійною.
При прояві навіть частини цих симптомів основна рекомендація — припинити прийом крапель і звернутися до ЛОРа.
Вилікуватися від залежності ймовірно і в домашніх умовах, хоч це непросто. Лікування поетапне, може тривати понад місяць. Щоб поступово відмовитись від препаратів проти нежитю, треба збільшити часові проміжки між прийомами крапель; препарат можна розвести дистильованою або кип’яченою водою; зробити паузу між закапуванням однієї й другої ніздрів. Прогрівати ноги ввечері. Робити тривалі прогулянки на природі або в місті. Регулярно провітрювати помешкання. Споживати чимбільше продуктів із вмістом вітаміну С (у першу чергу капусти). Може також допомогти промивання носа фізіологічним розчином.
У деяких випадках звикання до ліків доходить до того ступеня, коли без назальних засобів фармацевтичного походження набряклість носа повністю перекриває носові канали і це не дає дихати. Чим раніше такий пацієнт звернеться до ЛОР-спеціаліста, тим більше шансів обійтися класичними терапевтичними методами.
Але коли вже починається повна атрофія слизової, тоді необхідно використовувати інвазивні методики. Тобто хірургічне втручання і припікання покривів. Методики, які найбільш застосовують, — фізіотерапевтичні: мінералотерапія, капіляротерапія, фітотерапія, лазеротерапія та хірургічні: септопластика, турбінопластика, кріотерапія, конхотомія, лазерна вазотомія.
Якщо нежить не минає за тиждень, варто відвідати спеціаліста!

Квітень 16, 2018 в 16:21 / Переглядів: 466

Теми: Події,Суспільство,Черкащина