Імена усіх воїнів АТО, які загинули у березні

Нам відомо про смерть 37 бійців, з них 10 – бойові втрати. Інформація про деяких – неповна.

Наймолодшому із загиблих у бою було – 19, найстаршому – 46.

29 березня було найбільше обстрілів – 57.

Упродовж 15 днів березня обійшлося без поранень, за даними прес-штабу АТО.

Протягом місяця 24 військовослужбовці отримали поранення різних ступенів тяжкості.

Ворожі війська порушували режим тиші 355 разів.

2 березня Тристороння контактна група з врегулювання ситуації на Донбасі (ТКГ) оголосила про повне та безстрокове припинення вогню на Донбасі, починаючи з 5 березня.

БОЙОВІ

2 березня

Вадим “Одеса” САПЕСКУ

років: 33

родом: з села Чорна Окнянського району Одеської області

залишилися: мати, дві сестри, брат, дружина та 3-річний син

Вадим «Одеса» Сапеску
Вадим «Одеса» Сапеску

Загинув від кулі снайпера неподалік Авдіївки на Донеччині. Етнічний румун.

Молодший сержант 95-ї Житомирської десантно-штурмової бригади.

Підписав контракт на військову службу у лютому 2016 року.

“Після закінчення школи працював на різних роботах і у різних професіях, бо був з багатодітної сім’ї і, відповідно потрібні були гроші.

Його контракт на службу закінчився 12 лютого. А чому він досі там був – поки не знаю”, – каже односельчанка Валентина Антипова.

Служив командиром відділення взводу спецпідготовки “Марусіни ведмеді” у 199-му навчальному центрі ВДВ.

Десантники не помирають, вони йдуть в небо.

6 березня

Владислав КОЗЧЕНКО

років: 20

родом: з Полтави

залишалися: мати і брат

Владислав Козченко
Владислав Козченко

Загинув унаслідок уламкового поранення у промзоні Авдіївки на Донеччині.

Солдат 95-ї Житомирської десантно-штурмової бригади.

Вступив на військову службу за контрактом у червні 2016 року.

“Влад у нашому клубі юних десантників “Гвардія” займався з 2013 року. Він не просто був одним із кращих, а кращим – і з фізичної, і бойової підготовки, – розповідає керівник клубу В’ячеслав Курган. – Якось на змаганнях, він зробив 25 підтягувань на турніку і сказав, що більше не може, бо руки замерзли. Йому хтось крикнув: “Давай за ВДВ!”. І він за ВДВ підтягнувся ще п’ять разів”.

“Я Влада знав ще з 15 років. Ми з ним разом росли й займалися у клубі юних десантників “Гвардія”. Класний був хлопець. Справедливий був з усіма. Не курив, не пив. Любив дуже спорт. Брав рюкзак, накладав цегли – й 40 разів на брусах та 20 на турніку”, – каже товариш Максим.

Могила Владислава 18-та за рахунком на Алеї Героїв центрального міського кладовища Полтави. Він став там наймолодшим загиблим воїном.

8 березня

Іван “Скіф” РЯЩЕНКО

років: 34

родом: жив у селищі Вишневому П’ятихатського району Дніпропетровської області

залишилися: дружина, малолітній син та двоє синів дружини від попереднього шлюбу

Іван «Скіф» Рященко
Іван «Скіф» Рященко

Загинув унаслідок кульового поранення під час кулеметного обстрілу.

Командир БМП у 54-й бригаді. Підписав контракт на службу у вересні 2016-го.

“За пару днів до трагедії “Скіф” повернувся на передову з госпіталю, де лікувався після важкої контузії. Іван був веселою та доброзичливою людиною.

У шостій роті другого бату хлопці називали його – “наша душа”.

Ваня був найдобрішим з тих, кого ми зустрічали на фронті…”, – написали на сторінці фонду “Повернись живим” у Facebook.

“Я багато чому навчився від нього. Він такий – плече підставить. Душа компанії”, – каже про загиблого друга боєць “Ахмет”.

“Дружина казала – він себе знайшов на війні”, – розповів побратим по бліндажу, “Чапай”, у день народження якого загинув Іван.

“Справжній, з великої літери людина. Хоч і був роздовбаєм, найулюбленіший роздовбай, символ роти, гарна, світла людина”, – зізнається військовослужбовець ЗСУ на псевдо “Сокіл”.

9 березня

Юрій “Баррет” ЛУГОВСЬКИЙ

років: 23

родом: з Червонограду на Львівщині

залишилася: мати

Юрій «Баррета» Луговський
Юрій «Баррета» Луговський

Загинув від кулі снайпера неподалік Водяного Волноваського району Донецької області.

Командир розвідгрупи, снайпер полку “Азов”.

Мама Юрія працює психологом у реабілітаційному центрі для бійців АТО.

“Був малослівним, але за свої вчинки завжди відповідав. Я трохи здивована, звичайно, що такий характер проявився в нього. Ми дуже сумуємо, дуже нам шкода…

Неможливо виразити словами той біль, який в нас є, який відчуваємо”,- розповілавчителька школи №9 Ольга Коваль.

Він пройшов Широкине і Маріуполь. Допоміг побратимам вийти з Іловайського котла і до 9 березня не мав жодного поранення.

“Баррет – це американська гвинтівка 50-го калібру. Дуже потужна. І так, як він був снайпером, то взяв собі такий позивний.

Прийшов до нас снайпером, потім став заступником командира взводу розвідки. Пройшло би ще набагато часу – і він би став офіцером. Це однозначно, – сказав командир 1 батальйону полку “Азов” Олег.- Коли я згадую друга Баррета, перше, що спадає на думку, – воїн. Саме так, як істинний воїн, він жив та відправився до праотців: зі зброєю в руках у розпал бою”.

14 березня, у День добровольця, Юрі мали вручити іменну вогнепальну зброю.

Рідний Червоноград зустрічав воїна на колінах.

11 березня

Олександр ШВЕЦЬ

років: 46

родом: з міста Олександрія Кіровоградської області

залишилися: мати, дружина та 23-річний син

Олександр Швець
Олександр Швець

Загинув від множинних уламкових поранень поблизу Маріуполя на Донеччині.

Молодший сержант 36-ї бригади морської піхоти.

Займався плаванням та велоспортом.

До війни працював слюсаpeм-складальником мeталоконстpукцiй на заводі “ЕТАЛ”.

У 2015 був призваний за мобілізацією як доброволець.

З 2016 року служив за контрактом, продовжував його тричі.

“Живе отак людина і не знає, що здатна на подвиги. Добровільно підписався на контракт, щоб захистити нашу рідну Україну і віддати свій чоловічий борг. Дуже шкода, що так трапилося, хороша людина і відданий громадянин”, – сказав колега Олександр Сулятицький.

За підрахунками порталу “Олександрійські новини”, від початку АТО з Олександрії та району загинули 25 військовослужбовців.

14 березня

Марк “Упрямий” ГУДЗОВСЬКИЙ

років: 20

родом: з Дніпра

залишилися: батьки та дві сестри

Марк «Упрямий» Гудзовський
Марк «Упрямий» Гудзовський

Помер у Дніпрі в обласній клінічній лікарні імені Мечникова.

10 березня неподалік Водяного на Донеччині снайпер бойовиків поранив його у голову: куля влучила у лоб і вийшла з потилиці.

Марк – доброволець, кулеметник полку “Азов”. Пішов на фронт одразу ж, як тільки став повнолітнім, влітку 2015-го.

“Він був людиною, яку в цивільному житті можна було назвати найкращим другом, а в окопах на передовій – найкращим воїном”, – каже командир 3-ї роти 1-го батальйону друг Раз-Два.

“У полку Упрямий був кулеметником та дуже справно володів цією зброєю. В колектив влився без проблем.

Був доброю, чесною, веселою людиною, а на бойових показував себе як мужній, хоробрий воїн. Завжди без вагань виконував поставлені йому завдання”, – пригадують бійця побратими-азовці.

25 березня

Сергій КОВНАЦЬКИЙ

років: 22

родом: жив у селищі Пулини Житомирської області

залишилися: мати, брат, сестра та наречена

Сергій Ковнацький
Сергій Ковнацький

Загинув від кулі снайпера поблизу шахти “Бутівка” на Донеччині.

Військовослужбовець 95-ї Житомирської десантно-штурмової бригади.

“Цей хлопчик – мій земляк. Як виявилось. Дякую тобі, мужній Воїне, що захищав мирне небо для мене, моєї мами, моїх дітей… усіх нас.

Все життя твоє було попереду, але ти віддав його за УкраЇну! Глибока повага родині Сергія, яка виховала такого сина. Батько Сергія, Микола Леонідович, також воював. Моє Вам шанування!”, – написала у Facebook Світлана Єременко.

Підписав контракт на службу у квітні 2016 року. Останні 4 місяці воював на передовій.

Цьогоріч у квітні контракт закінчувався, у травні Сергій планував одруження.

“Прийшли до хати. Постукали у вікно, я як глянула, що тут купа військових стоїть, кажу, що з моїм сином? Вони кажуть, ваш син загинув при виконанні службових обов’язків. Я не вірила, я не вірю, я не повірю. Скільки можуть помирати ці діти?”, – розповідала мама Сергія.

27 березня

Андрій “Ділл” КРИВИЧ

років: 19

родом: з Конотопа Сумської області

Андрій «Діллі» Кривич
Андрій «Діллі» Кривич

Загинув від кулі снайпера неподалік Світлодарської дуги Донецької області.

Доброволець тактичної групи “Сапсан” ДУК “Правий Сектор”.

Це була друга ротація Андрія в АТО.

До війни він навчався в Сумському педагогічному університеті. Хотів стати військовим психологом.

“Прощавай, особливий хлопче. Пам’ятаєш, як ти тоді приїхав пізніше? Як стрибав в краватці і бундесі під “Тінь Сонця” в Конотопі? А пам’ятаєш як сів з тарілкою окремо і не хотів говорити?

Тепер же, чуєш, не сідай окремо від Богів в Чертогах. Сідай з ними. Бенкетуй. Веселись. Ти будеш завжди в пам’яті, завжди в серці, завжди на сторінках.

І, вибач. Прощавай, молодий воїне. Прощавай, Діллі. Прощавай”, – написала на своїй сторінці у Facebook користувачка Оленятко Ла.

“Бути воїном – загинути в битві. Тепер йому навічно 19. Бенкетуй в чертогах Вальгали, друже…”, – написав Kenny Right.

“Загиблий Герой 1999-го року народження… Він ПЕРШИЙ 1999-го! “Похоронки” молодшають. Спочивай з миром, хоробрий Юначе! Наймолодший загиблий Герой Національно-визвольної війни”, – сказав Назар Приходько.

“Він був впертий. Неймовірно впертий, – розповідає інструктор “Подруга Олень”. У липні 2016-го вона проводила вишколи з історії, ідеології та релігієзнавства для групи, у якій перебував Андрій. – Якось провинився, ми на нього наділи снарягу, напхали каміння, дали противопіхотку і змусили в жару оббігати табір на крутих горбах. Вже аж самі сказали досить, а він назло бігав, поки просто не впав. І лежав. Не зламався. Сказав, що бігтиме, поки не впаде”.

З 28 березня 2018 року по 30 березня 2018 року у Конотопі оголосили Дні жалоби. Всі розважальні передачі зняли з ефірів.

28 березня

Володимир “Шама” ШАМЧУК

років: 47

родом: жив у селі Драбове-Барятинське Драбівського р-ну Черкаської обл

залишилася: дружина

Володимир "Шама" Шамчук
Володимир “Шама” Шамчук

Загинув у зоні відповідальності окремого тактичного угруповання “Донецьк”, причина смерті встановлюється.

“Від чого загинув Володимир( від кулі чи від уламків гранати/міни), стане відомо після проведення судмедекспертизи та відповідного розслідування”, – написали на сторінці бригади у Facebook.

Старший солдат, заступник командира БМП у 30-й Новгород-Волинській Рівненській бригаді.

30 березня

Віктор МАКСИМОВ

років: 34

родом: із села Раївки Синельниківського р-ну Дніпропетровської обл

залишилися: дружина та маленька донька

Віктор Максимов
Віктор Максимов

Брав участь у антитерористичній операції з 2014 року. До війни працював у правоохоронних органах, мав вищу освіту.

У підрозділі, де служив загиблий воїн, згадують Віктора як справжнього чоловіка, людину безстрашну, у той же час доброзичливу й веселу.

 

 

Інформацію взято із сайту Gazeta.ua

Квітень 5, 2018 в 12:58 / Переглядів: 386

Теми: Події,Політика,Суспільство,Україна,Черкащина