Чим загрожує прострочення платежів за компослуги?

За 881 гривню боргу постачальник послуг може подати на споживача до суду 

Оплата комунальних послуг для більшості українців — топ-тема останніх років. І хоч громадяни намагаються сплачувати всі рахунки вчасно, періодично у ЗМІ з’являється інформація, підкріплена словами експертів, які переконують, що людей, у яких є невеличкий борг за комунальні послуги, виселятимуть. Мовляв, щоб позбутися житла, достатньо мати мало не копійчану заборгованість. «Урядовий кур’єр» з’ясував, наскільки легко позбавити людину житла за борги.

Коли позов стає вигідним

Останнім часом комунальні послуги дорожчають, що зумовлює зростання кількості споживачів, які за них не сплачують. Звісно, якщо споживач не задоволений якістю надання цих послуг або їхньою вартістю, він має право подати позовну заяву до суду. Якщо послуги споживають, але за них не сплачують, постачальник має право звернутися до суду.

«Якщо споживач має заборгованість за житлово-комунальні послуги і відмовляється сплачувати її добровільно або укласти договір реструктуризації, то ці гроші стягують у судовому порядку, — розповідає головний спеціаліст Нікопольського місцевого центру з надання БВПД Володимир Чернишов. — Судовий процес проходить у спрощеному порядку шляхом видачі судового наказу без виклику сторін. Тобто боржник отримує наказ із зазначенням сум, які необхідно сплатити. Згідно з Цивільним кодексом, кредитор має право вимагати сплати заборгованості з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення і 3% річних суми боргу».

Щоправда, старший юрист ЮКК «Де-юре» Ірина Кравченко додає, що у разі незгоди із судовим наказом людина може подати заяву до суду про його скасування — тоді справу розглядатимуть у позовному провадженні.

«За заяву про скасування судового наказу судовий збір не стягують. У разі первинного звернення постачальника з вимогою про стягнення боргу в порядку позовного провадження під час звернення до суду всі витрати з подання позовної заяви сплачує постачальник як позивач, — каже Ірина Кравченко. — Під час винесення рішення суд вирішує питання про розподіл судових витрат, і в разі зобов’язання споживача сплатити суму заборгованості, як правило, суд покладає на нього обов’язок компенсувати суму судового збору, яку витратив постачальник під час подання позовної заяви».

Часто українці ставлять запитання, чи є певна межа заборгованості, після якої справу передають до суду. Згідно зі ст. 3 Цивільного процесуального кодексу, людина має право заявляти вимогу про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг незалежно від обсягу заборгованості. Тобто це може бути будь-яка сума в межах принципів доцільності й розумності.

«Законодавство не передбачає мінімальної ціни позову, тобто боргу, з накопиченням якого з’являється можливість звертатись до суду. Враховуючи мінімальну ставку судового збору 881 гривня (за подання заяви до суду про видачу судового наказу) або 1762 гривні за подання позовної заяви майнового характеру, — каже юрист Юридичної компанії «ВОЛХВ» Ярослава Борка. — Тобто не вигідно завертатися до суду із заявою про стягнення грошей у сумі, меншій за вищенаведені ставки судового збору».

Не платите за комуналку — відключать воду. Фото з сайту mrpl.city

Виселять чи не виселять?

Питання, яке турбує багатьох українців: чи можуть виселити з помешкання через борги за компослуги? Час від часу в пресі з’являється інформація про те, що ось-ось почнуть виселяти людей навіть за невеликий борг.

Міністерство юстиції 3 жовтня 2016 року опублікувало роз’яснення про ситуацію зі стягненням житла в рахунок боргів за комунальні послуги. У цьому документі йдеться про беззаперечну заборону вилучення єдиного житла боржника і земельної ділянки, на якій воно розташоване.

Проте як зазначає Ярослава Борка, нова редакція Закону України «Про виконавче провадження» передбачає відмінності від позиції цього роз’яснення. У роз’ясненні йдеться про беззаперечну заборону вилучення єдиного житла боржника і земельної ділянки, на якій воно розташоване. У новій редакції закону таку заборону передбачено, проте з граничними умовами: звернення стягнення на єдине житло боржника і земельну ділянку, на якій воно розміщене, не здійснюється, якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати (тобто  74 460 гривень). У такому разі виконавець зобов’язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.

«Саме під час суду боржник має право оскаржити обсяг боргу, довести його необґрунтоване завищення і застосувати строки позовної давності три роки з моменту утворення заборгованості, — каже Ярослава Борка. — Тож з огляду на співвідношення необхідного розміру боргу за комунальні платежі й розміру останніх можна зробити висновок, що конфіскація житла внаслідок несплати комунальних послуг фактично неможлива».

Практики, яка передбачає стягнення житла за несплату комунальних платежів, немає.

«Звернути стягнення на нерухоме майно, особливо на житло людини, непросто, — наголошує Ірина Кравченко. — Оскільки чинним законодавством, зокрема положеннями  ст. 47 Конституції України, ч. 2 ст. 109 Житлового кодексу передбачено, що громадянам, яких виселяють із житлових приміщень, одночасно надається інше постійне житлове приміщення. Щоправда, за винятком виселення громадян у разі звернення стягнення на житлові приміщення, які вони придбали за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного житлового приміщення. Постійне житлове приміщення, що надають особі, яку виселяють, має бути зазначено в рішенні суду. Відповідно до положень ст. 113 ЖКУ, надаване громадянам у зв’язку з виселенням інше впорядковане житлове приміщення має розташовуватись у межах даного населеного пункту і відповідати вимогам статті 50 кодексу. Отже, виселити людину з її житла за наявності у неї заборгованості зі сплати комунальних платежів майже неможливо».

Нині замість конфіскації житла законодавство передбачає інші виходи з таких ситуацій. Наприклад, сторона виконавчого провадження має право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочення або розстрочення виконання за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Це може бути хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження, стихійне лихо тощо. Також вирішення питання про відстрочення, розстрочення, зміну способу і порядку виконання може ініціювати державний виконавець. Для цього він звертається із заявою до суду, який видав виконавчий документ. Суд повинен розглянути таку заяву в судовому засіданні в десятиденний термін.

Серед багатьох споживачів побутує думка, що суд може списати борги. Проте це твердження помилкове.

«У суду немає повноважень щодо списання боргів, — каже Ірина Кравченко. — Суд може зменшити суму заборгованості шляхом зобов’язання постачальника провести перерахунок у разі звернення споживача із зустрічним позовом про надання послуг постачання в неповному обсязі та/або неналежної якості».

Щоб довести, що послуги не надають, або їхня якість недостатня, чи надають, але не в повному обсязі, споживачеві необхідно звернутися з претензіями до постачальника і фіксувати отримання таких претензій. Оскільки у цивільному процесі вимогу доказування покладено на сторону позивача, брак таких претензій і відповідей на них вважатимуть недоведеністю надання комунальних послуг неналежної якості.

Після винесення судом рішення відкривають виконавче провадження, за яким державний виконавець звертає стягнення на наявні в боржника кошти і майно, а також накладає арешти на банківські рахунки і майно, зокрема нерухоме.

Лютий 13, 2018 в 20:09 / Переглядів: 571

Теми: Аналітика,Економіка,Політика,Суспільство,Україна