Монастирище – земля монастирів

Існує легенда, що назва Монастирище виникла з слів «монастир на попелищі». За переказами, ця місцевість мала декілька монастирів, один з яких був кам’яним, а інші з дерева. Монастирища були засновані князями Збаразькими на початку 17 століття. Перша документальна згадка датована 1622 роком, як укріплене містечко Брацлавського воєводства. Брацлавщина – історична область в Україні у 14−18 століттях, займала територію теперішньої Вінницької і частину Черкаської, Кіровоградської та Одеської областей, назва походить від адміністративного центру – міста Брацлав. Згадується у літописі Самійла Величка. У 1635 році місцевим дідичем (поміщиком) був князь Ян Вишневецький.
У 1648 році повстанські загони Максима Кривоноса вигнали шляхту з міста. 20−21 березня 1653 року 4-тисячний козацький загін Івана Богуна розбив 15-тисячне польське військо С. Чарнецького. У 1664 році Монастирище було розорене польськими каральними військами. За Андрусівським перемир’ям 1667 року містечко знову відійшло до Польщі.
Жителі Монастирища брали участь у народних повстаннях брацлавського полковника В. Дрозденка. У 1768 році в Монастирищі та на його околицях загін гайдамаків на чолі з Паралюшем розгромив шляхту.

Монастирище – земля монастирів

Після приєднання Правобережної України до Московщини, Монастирище 1797 року ввійшло до Липовецького повіту Київської губернії. Містечком офіційно затверджене у 1811 році. Населення переважно займалося хліборобством, садівництвом і бджільництвом. У 1775 році належало брацлавському воєводі М. Лянцкоронському. У місті було 68 осель, на передмісті 181 садиба. Палац у Монастирищі фундував Юрій чи Леон Подоський (1824-1894).

Монастирище – земля монастирів

Після реформи 1 861 року власнику містечка Л.Ф. Кальм-Подоському належало 6 824 десятин землі та гуральня. Станом на 1 885 рік у центрі Монастирищенської волості, проживали 4 687 осіб, налічувалося 647 дворових господарств, існували 4 православні церкви, костел, синагога, єврейський молитовний будинок, школа, аптека, заїжджий двір, 4 заїжджих будинки, 31 лавка, 4 водяних млини, цегельний, пивоварний і винокурний заводи, щовівторка проводилися базари. За переписом 1897 року кількість жителів зросла до 9 404 осіб (4 608 чоловічої статі та 4 796 – жіночої), з яких 6 323 – православної віри, 2 620 – юдейської. У 1897−1898 роках тут побудували цукровий завод, на якому 1900 року працювали 420 робітників. Окрім нього діяли гуральня і цегельня, що належали власникові містечка, миловарний завод та понад два десятки млинів і кузень. За даними 1900 року, власнику маєтку належало 3 020 десятин землі, церквам – 301 і 4118 десятин жителям міста, яких тоді налічувалося 9 503 чоловік

 

Інформацію взято із сайту Нова доба

Січень 3, 2018 в 09:21 / Переглядів: 1039

Теми: Суспільство,Черкащина

Тэги: ,,,,