Сто років тому у черкаських газетах рекламували каву, чай та вироби зі слонової кістки (Фото)

Фото зі сторінки Бориса Юхна у Фейсбук.

Краєзнавець Борис Юхно продовжує розповідати цікаві факти з минулого рідного краю. Цього разу він розповів, що і як рекламували сто років тому у черкаських виданнях, пише “Дзвін”.

“У довіднику Айзенштейна на 1911 рік про Черкаси сказано: “торговый оборот мануфактурой, галантерейными, железными и прочими товарами достигает нескольких миллионов рублей”. Це пряме свідчення тому, що містечко мало неофіційний статус ділового центру. Компактне, чітко сегментоване на торгівельну, промислову та відпочинкову зони (центр, Митниця, Соснівка), воно щорічно приваблювало сотні ділових людей перспективами фінансових зисків. Ну і як тут без реклами?

Черкаські банкіри, ювеліри і гуртові торговці охоче замовляли її у київських газетах за ціною від 20 до 50 копійок за рядок у стандартній колонці (фунт, тобто майже півкілограма масла, коштував тоді 35 копійок, а сама газета – п’ятак). Дрібні підприємці – кравці, чоботарі, стельмахи чи й навіть “золотарі” – люди, що чистили вигрібні ями, пропонували послуги через місцеві газети по 5 копійок за рядок.

Фото зі сторінки Бориса Юхна у Фейсбук.

Активно рекламувалися безпосередньо товари, переважно колоніальні: чай, какао, шоколад, вино, сигари, кава, прянощі, східні солодощі, вироби зі слонової кістки чи крокодилячої шкіри тощо. Оголошення були не менш різноплановими ніж зараз, хоча, звісно, із характерними тодішніми особливостями мовного стилю.

Але от чого б слід повчитися сучасним рекламодавцям у попередників – то це статечності й підкресленої поваги до читача-споживача. Повчати обивателя, нав’язувати йому стилі та смаки вважалося проявом зневаги до його звичних цінностей. Брали іншим. Якщо, скажімо, рекламувався банк, то вказували усі дані, які могли б свідчити про надійність установи: розміри уставного та резервного капіталів, коло ділових партнерів, часто – прізвища членів правління. Сумнівними вважалися оголошення, в яких подавачі уникали цінової конкретики. Щонайменше, писали так: “цены без запроса”, “цены добросовестные”, або “стоит менее вам привычного”.

Фото зі сторінки Бориса Юхна у Фейсбук.

За кілька років громадяни звикли до вишуканих друкованих рамочок, черкаські зразки яких тут наведені. Вони обрамовували й справді затребувану інформацію, тож не завжди вірно, що рекламний галас довкола товару оберненопропорційний реальній цінності рекламованого. Щонайменше – у ті часи. Але потім сталися невеселі для приватного капіталу події, й улюблені часописи зникли. На Черкащині їх замінили “Знамя коммунизма”, “Пролетарий”, “Біднота”, “Радянська думка”… Газети змінилися, і реклама також. Найзатребуванішим “товаром” ставала ідеологія: відтепер передовиці починають працювати винятково на імідж влади”.

Фото зі сторінки Бориса Юхна у Фейсбук.

Ноябрь 1, 2017 в 10:35 / Переглядів: 155

Теми: Події,Суспільство,Черкащина