У Черкаському районі із загальної кількості перейменованих вулиць частка «жіночих назв» – 3%

Картинки по запросу перейменування вулиць

У загальній кількості перейменованих в Черкаському районі вулиць частка «жіночих назв» – 3%.

Понад півтора роки тому завершилося перейменування об’єктів топоніміки, яке відбувалося в рамках виконання Закону України «Про засудження комуністичного та націонал­соціалістичного (нацистського) тоталітарного режимів та заборону пропаганди їхньої символіки». Загалом, по Україні перейменували 987 населених пунктів і понад 50 тисяч вулиць. Українці у переважній більшості з розумінням та підтримкою поставилися до необхідності позбутися тоталітарних символів минулого.

Зокрема в Черкаському районі перейменували 261 об’єкт топоніміки. Вулиці та провулки перейменовані на честь Богдана Хмельницького, В’ячеслава Чорновола, Михайла Грушевського, Лесі Українки, Небесної Сотні та Героїв АТО. Цікавою тенденцією стала поява великої кількості нейтральних назв. Ледь не в кожному селі з’явилися «Квітнева», «Вишнева», «Медова», «Польова» і т.д. Значно рідше об’єктам топоніміки присвоювали імена місцевих діячів та відомих жителів. І ще менше вулиць назвали на честь відомих жінок. Так, у Черкаському районі такої честі удостоїлися лише Леся Українка (в Ірдині, Байбузах, Сагунівці, Степанках, Хацьках та Яснозір’ї), Олена Теліга та Катерина Білокур (у Червоній Слободі). Загалом у нашому районі в процесі декомунізації іменами видатних українок назвали лише вісім вулиць.

Згідно з чинним законодавством, право вирішувати якими будуть нові назви, надали місцевим громадам. При державних установах та органах місцевого самоврядування створювали топонімічні комісії, до яких запрошували громадських та культурних діячів, науковців, краєзнавців. На засіданнях розглядали та затверджували нові найменування об’єктів топоніміки. Вивчаючи склад топонімічних комісій на Черкащині, відкриваєш один цікавий факт. Так, до складу обласної комісії входить 18 осіб. Як думаєте, скільки серед них жінок? Відповідь – жодної! Що стосується міської комісії у Черкасах, то там ситуація аналогічна – 24 чоловіки й жодної представниці прекрасної статі.

Коли при спілкуванні з членами комісій або відповідальними за напрямок роботи чиновниками ставиш запитання щодо причини настільки не пропорційного співвідношення між чоловічими та жіночими іменами у назвах об’єктів топоніміки, ніхто не береться дати чіткої відповіді.

– При перейменуванні об’єктів топоніміки обласна комісія в першу чергу намагалася повернути вулицям історичні назви. Якщо цього зробити не вдавалося, то їм присвоювали актуальні патріотичні «імена», пов’язані з Революцією Гідності та героями АТО. Адже на той час топоніміка вже перестала бути виключно питанням гуманітарної політики – вона стала інструментом інформаційної безпеки, – розповідає екс­очільник колишнього Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Черкаської ОДА Сергій Пасічник. – Я погоджуюсь, що в процесі перейменування не був дотриманий гендерний баланс. Члени комісії, насамперед, ставили за мету зберегти баланс історичний. І вважаю, нам це вдалось. Розумієте, в історичному контексті чоловіків, які творили нашу історію, було значно більше, адже раніше й можливостей для самореалізації у них теж було більше.

Звісно, можна апелювати до факту, що в минулому роль жінки в політиці, науці та інших суспільно важливих сферах діяльності була досить обмежена. Але насправді талановиті жінки, які досягали визначних здобутків у найрізноманітніших царинах та прославили своє ім’я й Україну на весь світ, жили за усіх часів. Для прикладу, серед найбільш відомих українок оперна співачка Соломія Крушельницька, королева Франції Анна Ярославівна, княгиня Ольга, оперна діва Євгенія Мірошниченко, науковиця Наталія Полонська­Василенко, акторка Марія Заньковецька, напівлегендарна співачка Маруся Чурай, знана меценатка Варвара Ханенко та багато інших.

Якщо ж оперувати менш глобальними масштабами, то у кожному місті чи селі за різних часів жили й працювали знані місцеві діячки. Це могли бути талановиті професіоналки культурної, лікарської, педагогічної сфер або ж жінки непересічної долі – філантропки, меценатки, учасниці війн та партизанського руху. Переконаний, що на мапі Черкащини немає населеного пункту, де б не відзначилися представниці чарівної статі. Але чому ж про них забувають, коли постає потреба обрати нову назву для вулиці чи провулку? Чому замість вулиць імені, скажімо, Людмили Старицької або Олени Пчілки з’являються «Яблуневі» та «Грушеві» – це питання до місцевих громад та краєзнавців, яке наразі залишається без відповіді.

 

Інформацію взято із сайту Сільські обрії

Октябрь 29, 2017 в 09:46 / Переглядів: 133

Теми: Аналітика,Суспільство,Черкащина