Чи могло спричинити хворобу крові молоко від лейкозної корови?

Чи могло спричинити хворобу крові  молоко від  лейкозної корови?
Історія ця — з розповіді Галини Циганник, жительки села Вільхи Золотоніського району, пише  

Вона місцева, всі її в селі знають, бо 37 років завідувала сільським клубом і, здається, немає такого інструмента, на якому б не вміла грати. Коли проводжали на пенсію, то на сцені різні інструменти й виклали — гітару, гармошку, балалайку, баян, акордеон, скрипку. От вона й демонструвала своє вміння. Голосиста, лірична й енергійна — може, це й відлякує наближення старості? А ще все вміє відремонтувати своїми руками, не покладаючись на чоловічу допомогу. Вправно водить «форд». Автомобіль подарував їй чоловік рідної племінниці. Рано пішли у засвіти їхні батьки, то вони, подружжя нейрохірургів, яке працює у відомій столичній клініці, родаються з тіткою. Зять за вільхівською протекцією прооперував і став рятівником не одного з тутешніх пацієнтів.

Лейкозне молоко продають у місті?

А то сталося, що жінка стала відчувати себе безсилою. Йде з городу — аж заточується. Звернулась спершу в сільський ФАП, тоді в Коробівську медамбулаторію, де сімейний лікар Віктор Скорик спершу порадив здати аналізи, а потім і встановив діагноз: анемія 3-го ступеню, недокрів’я. Лише завдячуючи її київським родичам, які передали недешевих ліків, таблеток, вийшла з критичного стану.

Звідки така напасть? — стала аналізувати. Розповідає:

— Впродовж п’яти років я брала молоко в односельчан, які тримають дві корови. На виводку своїх корів вони не виганяли і щеплень не робили, тож, коли ще в селі була череда, люди з череди їхніх корів відлучили, накинули налигач і прив’язали коло їхнього двору. Відтоді своїх молочниць годували вдома.

Спершу багато хто брав у них молоко, після доїння на столі під хатою стояло багато бутлів із записочками, кому який, — продовжує Галина Мусіївна. — Потім бутлів меншало й меншало, дійшло до того, що мій один зостався. Через пі­дозри, що корови лейкозні, покупці тишком-нишком відвернулися. А в мене тепер підозри на те, що мій діагноз пов’язаний з лейкозом корів. Тепер вони молоко виносять і ллють у молоковоз заготовача, й власник цих корів каже, що таке молоко технічне. А ще возять молоко в Золотоношу й там у житловому мікрорайоні міста продають у пластикових пляшках. Така собі послуга з виїздом «на дом». Ще тепле молочко матері купують своїм діт­кам. Хто таких догідливих продавців питає про дозвільні довідки на їхнє молоко? На базарі його вони не продають, бо там перевіряє лабораторія.

«Нехай мій випадок когось застереже»

Галина Мусіївна робить висновки:

— Хай я вже життя прожила, а здоров’ям дітей, молодих людей не можна ризикувати. Хай випадок зі мною когось від невиправданого ризику чи може й біди застереже. Ну а коли в господарів таке приключилося з коровами, то це ж не кінець світу. Треба хворих тварин збути, вибракувати, провести в приміщенні дезінфекцію і тоді при бажанні знову завести здорових корів. Як багато хто й робив, не наражаючи на небезпеку людей. У нашому селі знають такого господаря, який тримав аж десять корів, у стаді яких завівся лейкоз. Як не було шкода, а тварин збув, продезінфікував приміщення, провів усі необхідні заходи. Тепер знову обзавівся чередою з п’яти корів, пасе їх на коні, має навіть сепаратор, люди з усієї вулиці Гагаріна беруть у нього молоко і дякують.

Економлять на щепленнях

Прокоментувати цю ситуацію ми попросили Вільхівецього сільського голову Віру Циганник (таке прізвище найбільш розповсюджене в цьому селі).

— Частіше хворіють на лейкоз саме високоудійні корови, тому дуже шкода з такими розставатися. І в нашому селі сімей зо три виводку своїх корів не роблять. Пояснюють це тим, що дорогі щеплення, вартість одного 260 гривень, тому таким чином економлять. Або кому вже пізно економити, тому й держать корів, скільки можна, — а допускається це до двох років. Але ці своє молоко не продають, а використовують його для домашнього вжитку, так би мовити, на свій страх і ризик. Складання списків, виводка тварин — це не повноваження сільської ради, а це робить ветстанція, ветлікарня. Складають списки, оголошують і проводять виводки, потім повідомляють результати. Раніше з цим було строгіше, більше дисципліни й відповідальності. І Галина Мусіївна, на мою думку, цілком права, що порушує це питання, бо воно назріло, і не лише в нашому селі. І те, що сільська рада до цього питання не має стосунку, не означає, що маємо закрити очі й не втручатися. Бо є діло до всього, що в селі відбувається. Не маємо права ризикувати, щоб молоко таких корів потрапляло до малих діток.

Але в селі сьогодні є й інша, навіть складніша ситуація, — продовжує сільський голова. — Є домашнє господарство, де утримують 11 голів великої рогатої худоби, з них 6 чи 7 корів. Їх доїти господиня наймає доярку. На виводку їх теж не водять. А от молоко продають і людям, і на ринок, роблять з нього сир та сметану, і теж продають. Тому я за те, щоб працівники ветстанції принциповіше й вимогливіше ставилися до виконання покладених на них обов’язків.

За що ветлікар став зіркою «Ютубу»

Ось який погляд на цю ситуацію у виконувача обов’язків начальника регіональної Держпродслужби, начальника управління державної ветеринарної медицини Євгенія Дозорця:

— Твердження, що людина заразилася від хворої на лейкоз тварини, — це лише припущення. Бо такий висновок можна встановити тільки з допомогою лабораторних аналізів, взявши кров від хворої тварини і хворої людини. Вірус лейкозу справді схожий, але ж аналізують це в науково-дослідній установі. В моїй практиці був такий випадок, коли забороняли реалізовувати молоко від хворих тварин. Взагалі в рамках підприємства це зробити простіше, а от у домашньому господарстві — складніше. У випадку в Домантовому я взагалі став зіркою «Ютубу», де йшлося теж про заборону продажу молока від хворих тварин. Ми вручаємо припис здати тварину, яку можна утримувати не більше двох років.

Теоретично можливо, що людина може перезаразитися від тварини. Але за певних умов — скажімо, зниженого імунітету. У цій же ситуації жінка знала, що корови лейкозні й ризикувала. Якщо б навіть претендувала на відшкодування завданого збитку, то навряд чи змогла б це довести.

Лікар сімейної медицини Віктор Скорик із Коробівської медамбулаторії такої ж думки:

— Доказів нема, що це через молоко. У неї анемія третього ступеня, а захворювання — лейкозу — немає. Треба шукати причину. Провести дообстеження, пройти УЗД. Хоча захворювання тварин може викликати онкопатологію і в людини. У Вільхах онкопатології до чотирьох випадків на рік — це багато. Тому треба, щоб на місці була і ветеринарна служба, яка в разі чого на допомогу може задіяти й дільничного. По середах у мене виїзд і прийом у Вільхах — про це там говоритиму.

Валентина АНДРІЙЧЕНКО

Серпень 23, 2017 в 07:12 / Переглядів: 480

Теми: Суспільство,Черкащина