Вбивства канівських гімназистів, або роль Канева в українській революції

Картинки по запросу українська революція 1917

Ідея незалежності, яка торкнулася сердець мільйонів українців, знайшла своє відображення й у позиції канівчан сторічної давності. Відтак, з нагоди відзначення річниці Української Революції варто згадати подвиг містян, які поклали своє життя заради незалежності Батьківщини.

Про це повідомляє «Kanos» із посиланням на інформацію відділу культури, опублікованої на сайті Канівської міської ради.

Ще 27 червня 1914 року на Січовому святі з нагоди 100-річчя з дня народження Кобзаря у Львові. Кирило Трильовський, засновник руху Українських січових стрільців виголосив промову, в якій вказав на «святий обов’язок визволити Кобзареву могилу і весь наш народ з під царського кнута!» та наголосив: «Може вже й недалека хвиля, коли ми зможемо нашими шоломами зачерпнути води з Дніпра-Славутича, води, змішаної з кровію наших ворогів!..»

У березні 1917 року українські самостійники напрацювали план військового перевороту. Обнародування незалежності України передбачалося здійснити там, де поховано Тараса Шевченка. На полк імені Богдана Хмельницького покладалося прибути пароплавами до Чернечої гори і саме там провести акцію проголошення незалежності України. Тим часом полк імені Павла Полуботка мав перебрати у свої руки важливіші об’єкти Києва. Потім ці два полки разом з національними військами утверджували б державну самостійність України під егідою Центральної Ради у всіх українських землях, але наступ московських більшовицьких військ завадив проведенню патріотичної акції.

Центральна Рада, як перший революційний парламент і представницький орган національно-патріотичних сил України утворилася після проведення Всеукраїнського Національного Конгресу 17 березня 1918 року і проіснувала до 29 квітня 1918 року.

Київська газета «Робітниче слово» 30 липня 1917 року опублікувала телеграму Канівської повітової земської управи надісланої уряду Центральної Ради, що вона «…як репрезентантна до населення Канівського повіту… приймає до виконання вказівки Ради, як найвищої адміністративної власті на Україні».

До могили Кобзаря у Каневі протягом 1917-1918 років на зустрічі з обговорення суспільно-політичних та культурних питань приїздять: голова УЦР Михайло Грушевський, його заступники – Дмитро Антонович, Володимир Науменко, Дмитро Дорошенко, Володимир Винниченко та Сергій Єфремов.

Майже два роки національно-патріотичні сили Канівщини при активній підтримці селянства виборювали свою незалежність відстоюючи завоювання Української Народної Республіки, Директорії та Української держави гетьмана Скоропадського.Після поразки Центральної Ради і захоплення більшовиками столиці газета «Киевский коммунист» від 18 березня 1919 року опублікувала вже іншу телеграму від представників бідноти Канівського повіту: «Вождю мирового пролетариата беднота Каневского уезда через своих представителей, собравшихся на выборы в первый уездный Совет депутатов из гнилых избушек своих шлёт заверение в истинных чувствах верности. Революционный уезд, кровью трудящихся залитый, истерзанный плетьми гайдамаков, никогда не допустит власти буржуазии, и беднота его отдаст тело и душу для полного торжества социализма».

У більшовицькому викладі взято ідею з тексту українського національного гімну на слова Павла Чубинського: «Душу й тіло ми положим за нашу свободу». Щодо ролі гайдамаків у національно-визвольному русі, то текст телеграми заперечує духовні заповіти Тараса Шевченка, який вбачав мету гайдамацьких повстань у визволенні українського народу від загарбників – «Сини мої гайдамаки!.. / Летіть в Україну, / Хоч і лихо зострінеться, / Так не на чужині. /… вони розженуть … кару / за кров і пожари?»

Саме у 1919 році «гайдамаками» називали військові формування, що утворилися внаслідок українізації чи революційних подій частин російської армії – Гайдамацький кінний полк імені Костя Гордієнка, Кіш Слобідської України, які мали за мету розпочати у 1917 році революцію з міста де похований Кобзар.

У березні 1919 року більшовицькі загони Канівщини зорієнтовані на промосковську політику стратили 12 гімназистів Канева, для яких приклад героїв Крут та повстанців став святим заповітом. Юнаків у трунах Канів проводжав в останню путь від Успенського собору.

На той час найактивніше діяли на Канівщині збройні загони отамана Струка. Склад його відділу налічував 1000 піхотинців із скорострілами та 4 гармати. Під час масових виступів селян проти більшовиків кількість повстанців сягала 4000 людей. Мав підтримку селян 120 сіл Васильківського, Сквирського, Канівського і Білоцерківського повітів. Вів бої з трьома більшовицькими дивізіями із складу 12 і 14 армії. Поряд з легендарними отаманами Трепетом і Зеленим боронили свою незалежність і жителі Канева.

 

ДЖЕРЕЛО

Июнь 10, 2017 в 15:40 / Переглядів: 228

Теми: Події,Суспільство,Черкащина