Студентки уманського університету – приклад як для особливих, так і для здорових людей

Вони познайомились  на прийомі у лікаря і відтоді стали кращими друзями… Уманські студентки, що хворі на важку хворобу ДЦП  здобувають омріяну освіту, пишуть вірші, займаються творчістю та власним прикладом показують, як потрібно радіти життю.

Каріна й Наталка познайомились на обстеженні у лікаря і товаришують вже три роки, а зараз навчаються в одному ВНЗ.

Наталія Кучеренко  народилася в селі Шарин уманського району Черкаської області. Від народження хвора на ДЦП. Ще у школі улюбленим предметом була література, дівчина брала участь у конкурсах читців і займала призові місця. «Я вже давно знала, що я хочу бути філологом», –  зізінється дівчинка, тому з літературою і пов’язала  свою майбутню професію.  «Хвороба навчанню не заважає, – запевняє Наталка,- навпаки, відтоді як вступила до УДПУ дізналась багато нового і багато з ким познайомилася». Дівчина має гарні успіхи в навчанні, окрім цього пише вірші, відвідує літоб’єднання ім. Миколи Бажана.

«Знаєш, люди теж мають крила,
так писала колись Костенко.
Вона має свої вітрила,
із поезії слів простеньких.
Знаєш, думка людська -це вітер,
що пронизує аж по плечі.
Поринаю в безодню літер,
ще хвилина і скоро – вечір?
Знаєш, мамо, вона – поети,
іх у ній, мабуть, тисячі!
Вона вірить у кілометри,
і в метелика на руці», – пише Наташа.

На написання надихають: люди, події, і хороші книги «…свої вірші я ніколи не рахую. Точної кількості не скажу, десь 30 – 40 віршів маю, за які не соромно». Мріє побувати в Парижі та познайомитися з Ліною Костенко.  Наталка вважає, що щастя поруч, треба вірити в дива, радіти кожній миті проведеній поруч з близькими тобі людьми, і не комплексувати.

Каріна Дробот ще з народження має діагноз ДЦП,втратила одну з сестер.Як і всі закінчила школу, вступила до ВНЗ. Зараз Каріні 20, вона навчається в УДПУ, живе з батьками і молодшою сестрою в с. Оксанина уманського району. Дівчина вивчає іноземні мови (англійську, французьку, польську), займається бісероплетінням, квілінгом, написанням статей і поезії. Мріє видати власну збірку віршів, улюбленою є інтимна лірика:

«На що твоє кохання схоже ?
На каву із вершками може?
Чи на еспресо? На лате?
Чи, може, і на те, й на те?
На чай з корицею міцний?…
…На денці – усміх твій смачний…».

«Книги – це моє життя, – каже Каріна, – дуже люблю читати, серед улюблених авторів: Марина Павленко, Еріх Марія Ремарк, Стівен Кінг, Джоана Роулінг». Щодо планів на майбутнє, дівчина хоче стати хорошим вчителем, щоб навчати дітей мов, які сама вивчає, «Все своє дитинство , скільки себе пам’ятаю, хотіла бути вчителем» – ділиться дівчина.

«У кожного з нас є якісь перипетії, які обламують наші крила , але завдяки друзям , рідним та близьким , ми все ж стаємо сильнішими і кращими. І кожна наша невдача вчорашня завше змінюється на щастя сьогодні. Не потрібно опускати руки. Потрібно вірити в себе  в свої сили», –  каже Каріна.

Дівчата радять йти до своєї мрії та зберігати віру в краще!

 

Інформацію взято із сайту Вечірня Умань