Канівські землі: для людей чи комарів?

Влітку 2009 року більше десятка приватних підприємств отримали в оренду на 49 років 16 гектарів земель на мальовничих берегах Дніпра біля села Бобриця у Канівському районі на Черкащині. Ділянки орендували нібито з науковою метою – для вивчення польоту комарів. Оренда одного гектара обійшлася “комарознавцям” у 30-37 гривень на рік. Як зазначає сільський голова Бобриці Борис Ільченко, ці ділянки були землями запасу сільради і мали сільськогосподарське призначення.

У вересні 2010 року тема виділення у півстолітню оренду прибережних земель для вивчення польоту комара стала топовою не лише у місцевих ЗМІ. У реакцію на розголос, правоохоронні органи області вибухнули гучними заявами про грандіозні перевірки цих фактів. Прокуратура області тоді повідомила, що через виявлені порушення проблемні землі повернуто у державну власність, а рішення Черкаської облдержадміністрації про їхню оренду скасовано, оскільки під час перевірки виявили недотримання законодавства під час ухвалення документів. Проте кримінальної справи не було, бо оренда нібито не завдала збитків.

скрін з рекламного відео Вітолги з відкритих джерел

Нині, ці начебто віддані у держвласність оскандалені гектари, – за огорожею та під пильним наглядом охорони. Їхнє цільове призначення змінено, на ділянку проведено електрику, є кількаповерхові будівлі, розбито алеї, прокладено асфальт. Власниками, згідно з даними витягів Держгеокадастру України, стали Ольга Любченко з м. Київ,  Віталій Струков (також з Києва) та Олександр Колісник із м.Суми, а право власності зареєстрували у 2014-2015 рр.

Ольга Любченко, згідно з даними YouControl, є керівником та співзасновником обслуговуючого кооперативу “Науковий екобіологічний центр “Вітолга”, заснованого у 2011 році у селі Бобриця. Товариство займається комплексним обслуговуванням будинків. У спізасновниках зазначений і Олександр Колісник.

скрін з odnodata.com

З іменами пані Любченко та інших, перерахованих вище власників землі, пов’язані ТОВ “Власок” та обслуговуючий кооператив “Дельтіліо”.

Наприкінці 2016 року ТОВ “Власок” очолив Олександр Апостолюк. Чоловік з таким іменем у 2010 році був обраний депутатом Яготинської райради Київської області як позапартійний від Політичної партії “Європейська партія України”. Пан Апостолюк також працював головним юрисконсультом ПАТ “Банк Національний кредит” (у 2015 році його ліквідували через неплатоспроможність).

“Власок” зареєстрували у Каневі у 2006 році. Бенефіціари Любченко, Струков та Колісник внесли у статутний фонд цього товариства відповідно 165 000,00 грн., 256 668,50 грн. та 128 331,50 грн. Працює товариство за напрямком: діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування.

Обслуговуючий кооператив “Дельтіліо” зареєстрований того ж року, що і “Вітолга” у Бобриці. Співзасновник – Віталій Струков. Основний вид діяльності цього кооперативу – комплексне обслуговування об’єктів. Особа з іменем Віталій Струков у 2000-х була керівником Агентства з питань банкрутств.

То ж чим займається Науковий екобіологічний центр, який, згідно з даними Держгеокадастру, відеоматеріалами, свідченнями місцевих мешканців, розташований на узбережжі Дніпра, саме на землях, про які йдеться в даному розслідуванні?

Ольга Любченко, керівниця “Вітолги” повідомила, що комарі їх не цікавлять і жодного відношення до гучної історії центр не має.

«Будь-які коментарі я буду готова дати тільки при наданні документів, які дійсно підтверджують, що проект, про який Ви говорите має безпосереднє відношення до наукового центру «Вітолга», – повідомила пані Любченко.

Вона також зазначила, що землю під “Вітолгу” (нині споруди центру знаходяться на ділянці, обведеній на карті червоним, та належать фізичним особам, перерахованим вище) придбали на відкритому ринку восени 2007 року.

«Ми не займалися первинним виділенням земель. За всіма коментарями прошу звертатися до осіб, що здійснювали виділення земель, до її первинних власників. Дані по них у Вас повинні бути з документів правоохоронних органів», – зазначила Ольга Любченко.

Однак місцеві, знаючи історію виділення земель, до останнього були впевнені, що будинок із характерним шпилем на даху – це горезвісний “Інститут дослідження міграції комарів”.

«Землі віддали у 2005 році. Хто віддав – не знаю. На приватних осіб. Не знаю хто купляв. Десь у 2007 році Любченко привезла документи, платила податок  на землю. Кожен рік вони його платили. Сьогодні це приватна власність. Там керує Любченко Ольга та Віталій Струков», – розповіла Ольга Рогатко, колишня сільська голова Бобриці.

І, справді, землі тоді отримали більше десятка приватних підприємств, зареєстрованих на одну юридичну адресу – вул.Київська,11, кв.31 у Каневі та одну й ту ж особу – Ірину Пінчук.

Оскільки ці землі – за межами населеного пункту, приймати будь-які рішення щодо них – у компетенції районної державної адміністрації. То ж на підставі чого земля на узбережжі Дніпра, згідно з твердженнями екс-голови села Бобриця Ольги Рогатко, саме сільськогосподарського призначення, стала приватною власністю, а її цільове призначення, попри значні обмеження цього, передбачені Земельним кодексом України, змінено?

«Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень або за результатами аукціону.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення, відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України», – повідомили у відповіді на наш інформаційний запит у Канівській РДА. vitolga-kanivrda-vidpov

Копій рішень щодо виділення земельних ділянок адміністрація надати не може, оскільки в рамках кримінального провадження, матеріали вилученні правоохоронними органами.

Документація щодо землеустрою мала би зберігатися в управлінні Держгеокадастру у Канівському районі. Проте, як повідомили у профільному відомстві області, усі папери вилучила СБУ у рамках кримінального провадження ще у вересні 2010 року. За словами чиновників, ці документи назад не повернули.

Щодо ж до виділення землі у приватну власність та зміну її цільового призначення, у Держгеокадастрі області зазначають, що усе – законно, посилаючись також на Земельний Кодекс України.

В Управлінні Служби безпеки України у Черкаській області повідомили, що 23.07.2010 року їхній слідчий відділ справді порушував кримінальну справу за фактами зловживання службовими особами Канівської РДА службовим становищем та службового підроблення документів при виділенні земель запасу в адміністративних межах Бобрицької сільської ради (за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України).

vitolga-sbu-vidpov

Колишнього голову Канівської РДА та начальника міськрайонного Управління Держкомзему в м. Канів та Канівському районі обвинуватили за ч. 2 ст. 364 та ч. 2 ст. 366 КК України.

05.04.2012 року Канівський міськрайонний суд) Черкаської області визнав посадовців винними в інкримінованих їм злочинах та призначив доволі м’яке покарання. Голові дали п’ять років позбавлення волі з іспитовим терміном у три роки з позбавленням права обіймати посади в органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування. Його напарникові – три з половиною роки неволі з іспитовим одним роком та позбавили права на посади в органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування протягом року.

Відомо, що згаданий чиновник земельного відомства ще раз попався на махінаціях із землею, і ще раз це йому зійшло з рук. Нині він займає посаду директора Черкаської регіональної філії центру Державного земельного кадастру.

«Всі вилучені в ході досудового розслідування документи долучені до матеріалів кримінальної справи, яка на даний час знаходиться в архіві Канівського міськрайонного суду Черкаської області», – повідомили в УСБ України у Черкаській області.

Як відомо, кримінальні справи, розглянуті в судах першої інстанції, зберігають в архівах три роки, стільки ж часу тримають у сховищах справи, розглянуті судом за поданням правоохоронних органів. Потім усі ці документи знищують.

Цікаво також, що ті вироки, не оскаржували ні прокуратура, ні винні. Можливо, таке рішення суддів влаштовувало усі сторони.

Пізніше прокуратура області зробила ще кілька невдалих спроб повернути землі державі.

«У серпні 2011 року прокуратура області зверталась до суду з позовом в інтересах держави в особі Канівської РДА до низки громадян, в т.ч. Любченко Ольги Володимирівни, Струкова Віталія Миколайовича, третя особа Бобрицька сільська рада, про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, скасування їх реєстрації, витребування майна у набувачів та визнання права власності на землю. Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 09.10.2012 у задоволенні вказаного позову відмовлено. Прокуратурою області рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку, однак залишено в силі апеляційним судом Черкаської області 13.03.2013.

Крім того, у 2011 році колишнім Канівським міжрайонним прокурором пред’явлено позов до TOB «Власок» про розірвання договору оренду землі площею 9,9 га в адміністративних межах Бобрицької сільської ради Канівського району. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 28.04.2011 у задоволенні вказаного позову прокурору відмовлено», – повідомили у відомстві на наш інформзапит.

Після чого прокуратура вкотре змирилася з прийнятими судами рішеннями і не оскаржувала їх.

vitolga-prok-vidpov

Відомо також, що під час того, як черкаська прокуратура зверталась до суду з приводу земель Любченко та Струкова, в окружному Адмінсуді м.Києва керівниця “Вітолги” оскаржила Розпорядження голови Канівської районної державної адміністрації від 21.01.2011 №21 «Про скасування розпоряджень районної державної адміністрації».

Окрім цього, згаданий центр дав привід приватному підприємству позиватися до “Вітолги” та її очільниці. У квітні 2015 року Канівський міськрайонний суд Черкаської області розглянув позов підприємства “Спеціалізоване підприємство “Хімелектромонтаж”, про стягнення з Наукового екобіологічного центру “Вітолга” заборгованості у сумі 393000,00 грн. за виконані підрядні роботи. За матеріалами справи, “Хімелектромонтаж” побудував та ввів в експлуатацію лінії електропередач в с. Бобриця, Канівського району Черкаської області для живлення комплексу будівель та споруд “Вітолги”

Лінії електропередач для Вітолги

лінії електропередач для Вітолги

«З метою ухилення від проведення розрахунку за виконані підрядні роботи у передбачений договором строк замовник документи не підписав та не повернув. Жодних зауважень щодо якості виконаних робіт на адресу позивача не надходило. На даний час електроустановка введена в експлуатацію і використовується Науковим екобіологічним центром «ВІТОЛГА». Позивач неодноразово звертався і до центру, і особисто до директора ОСОБА_1(Любченко ОВ. – Авт.) з проханням оплатити виконані роботи, проте відповідачі його відверто ігнорують», – йдеться у документі.

Суд закрив провадження по справі.

Чи є життя за шлагбаумом?

Вітолга, відео з відкритих джерел

Усі ці краєвиди для місцевих – недоступні. Вхід на територію земельних ділянок, які належать Любченко, Струкову та Колісникові охороняють. Для цього ще на підступах, за 150 метрів до цих володінь, поставили шлагбаум та звели пропускний пункт, стіну якого прикрашає напис «Вітолга». Від сторонніх очей територію ховає щільна стіна дерев. Охоронець, який чергує на посту, не пропускає ні журналістів, ні місцевих, попри нагадування про те, що доступ до лісу та води – гарантований законом.

vitolga-shlagbaum

«Это частная территория… Берег это тоже наша территория… Начальница этой территории не давала нам никаких разрешений пропускать чужых. – Ви її називаєте – «начальница»? – Ну она ж наняла нас», – пояснив чоловік у формі охоронця. Він не назвався та заплутався у назві охоронної фірми, у якій працює уже кілька місяців.

vitolga+ent

«Автобуси гарні такі їздять туди двоповерхові і люди сидять там такі, видно, що не прості. Що там заховано, не знаємо. Ми там ніколи не були. Були там випускник наш та ще один немісцевий, на квартирі тут жив, в наймах, щось підробляли, то всюди  з супроводом та наглядом охорони. Нічого не знають, що там відбувається насправді.  Якщо ще хтось із місцевих там працює, то це одиниці. Автобуси туди регулярно привозять людей, з місцевими вони не мають ніяких контактів. Діяльність там відбувається постійно», – розповідає Неоніла Кузьмівна, місцева жителька.

«Вітолга» позиціонує себе як міжнародний екобіологічний центр, який є проектом «Славянской ассоциации онтопсихологии», головний офіс якої знаходиться у Москві. Автором і натхненником є Антоніо Менегетті.

Скрін з obozrevatel.com

скрін з obozrevatel.com

«Будівництво навчальних корпусів, готелі, розвиток транспортної інфраструктури – все це створює нові робочі місця для жителів Канева і району, приносить дохід до регіонального бюджету, сприяє економічному розвитку Черкаської області та всієї України», – читаємо у презентації проекту.

Тих позитивних зрушень у економічному розвиткові регіону від діяльності центру, місцеві чекають і до нині.

«Будуючи цей заклад, ми прагнули гармонійно поєднати сучасну архітектуру з природнім ландшафтом. Своїм прикладом ми хочемо показати, що людина може знаходитися у красивому місці, і не лише не шкодити йому, а й працювати на благо інших», – зазначила у 2013 році Ольга Любченко на зустрічі з розшукуваним нині затятим регіоналом, головою Черкаськаської ОДА Сергієм Тулубом. Інформаційне повідомлення про подію збереглося у кеші сайту Черкаської ОДА.

Скрін кешу офіційного сайту Черкаської ОДА, 2013 рік

скрін кешу офіційного сайту Черкаської ОДА, 2013 рік

На фото зі тієї зустрічі у 2013 році – керівники ключових відділів та силових структур області.

vitolga-derz-narada-tulub

Нарада у Вітолзі з керівниками ключових відділів та силових структур області, 2013 рік. Фото з кешу офіційного сайту Черкаської ОДА

Згадане зібрання є доволі цікавим. Чиновники з’їхалися до Вітолги у червні 2013 року під приводом засідання обласної комісії з дотримання вимог земельного та водного законодавства в межах прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища. Основним меседжем тих зборів було – відповідність забудов на берегах Дніпра вимогам чинного законодавства, робота на благо жителів області та безперешкодний доступ черкащан до водойм.

Голова ЧОДА Сергій Тулуб та Ольга Любченко (друга справа), 2013 рік. Фото з кешу офіційного сайту Черкаської ОДА

Голова ЧОДА Сергій Тулуб та Ольга Любченко (друга справа), 2013 рік. Фото з кешу офіційного сайту Черкаської ОДА

«У подібних мальовничих місцях мають бути заклади, спрямовані на навчання, відпочинок та розвиток особистості, особливо молодих людей», – зазначив тоді Тулуб.

Прикладом такої організації назвали екобіологічний центр. Проте, чиновники упустили інформацію про те, що «відпочинок та розвиток особистості, особливо молодих людей» тут доступний лише обраним.

Дістатися відгородженої частини водойми чи лісу та поглянути здалеку на землі предків місцеві можуть лише з протилежного щодо КПП боку. Якщо, звісно, подолають ґрунтову дорогу.

vitolga-yanuk2

vitolga0002

Ми також вирішили пройтися шляхами, відомими лише місцевим. Частину дороги вдалося проїхати на авто, решту довелося пройти пішки.

vitolga+doroga

Зворотній шлях уже не був таким безпечним. Ґрунтова дорога розмерзлася, тож авто за кілька кілометрів від цивілізації загрузло в багнюці. Витягнути нашу автівку з болота допомагали місцеві.

stop-line

На фото, поданих нижче, – “Вітолга”, яка можуть побачити лише з “тилу” місцеві мешканці та інші охочі, яким відомі таємні підступи до цього об’єкту.

vitolga-view

vitolga0001

Більшість мешканців Бобриці, а це переважно пенсіонери, не розуміють чому не мають доступу до землі, яка колись належали їхнім дідам.

Марія Сергіївна

Марія Сергіївна Шапошнік, пенсіонерка, колишня учителька Бобрицької школи розповідає, що на місці Вітолги були землі села Селище.

«Було дуже красиво, приїздили відпочивальники навіть з Владивостоку.

Пам’ятаю, дітей водила на екскурсії туди, діти там відпочивали. Тепер туди важко попасти.

Оце в мене внучка з-за кордону приїде, дуже хочу її туди повести. Візьму паспорт з собою і поїду. В мене ж тамтешня прописка. А мені знайомі кажуть – навіть і не думайте!» – розповідає жінка.

vitolga0006

«Родинні землі там були у Селищі, хата. Була пристань у селі, базар.

Працювала в школі, чоловік усе життя у колгоспі – землі не дали. Пропонували безперспективні, а зараз кажуть нема», – бідкається місцева пенсіонерка Лідія Самійлівна.

vitolga0004-Neonila

Неоніла Васянович майже сорок років учить історії дітей у місцевій школі. Каже, що раніше водила учнів на екскурсії за село, на береги Дніпра, які нині недоступні. У Другу світову, розповідає учителька, там була оборонна точка Селищанського плацдарму. Багато жертв було. У селі нині три братські могили – лише в одній з них знайшли вічний спочинок три тисячі полеглих. Проте точних даних щодо загиблих нема і досі.

Про ті події на березі Дніпра за Бобрицею нагадував пам’ятник – гармата часів ІІ світової. Нині він безслідно зник. Натомість з’явилися Вітолга та дорога до неї.

«Бачимо огорожу тільки, що там є ми вже давно не бачили. Були там на екскурсії зі старшокласниками. Вийшла людина озброєна, полякала нас, що тут не можна ходити. То ми і повернулись назад. Більше туди не ходимо», – розповідає учителька.

Коли учні питають, чому не можуть потрапити на ті береги, жінка відповідає – відбулося незаконне захоплення землі.

gnigdo

«Колись у село приїздила жінка: питала, чи не проти, щоб замість бур’яну та кущів, тут заклали навчальний центр, мовляв, тут земля обвалюється, будемо досліджувати… і історія така у вас. Будемо лекції проводити. Буде наукова установа всеукраїнського значення. Хто ж проти такого буде проти? Але хто ж міг подумати, що так усе завершиться.

Я не знаю, що то була за жінка. Автобуси гарні такі їздять туди двоповерхові і люди сидять там такі, видно, що не прості. Що там заховано, не знаємо. Ми там ніколи не були», – додає Неоніла Васянович.

Як розповідає економіст Юрій Янюк, який народився і виріс у Бобриці, село об’єднало три населених пункти, серед яких і Селище. У 60-х роках минулого століття, під час будівництва Канівської ГЕС, воно потрапляло під затоплення, тому людей звідти виселили. Залишилася лише територія, яка належала місцевим як земля для обробітку та пасовисько.

Юрій Янюк

Юрій Янюк

«Мої предки жили в Селищі, а обробляли землю поруч. До виділення Вітолзі це були землі запасу, там випасали худобу. Землі запасу – те, що належить громаді, але не розпайоване. Під питанням зміна цільового призначення цих наділів та виділення людям, що не проживають і ніколи не проживали у селі. Частина місцевих не мають земельних ділянок, передбачених земельним кодексом, по 2,20 га», – каже Юрій Янюк.

«…нормою закону не передбачена вимога, щодо проживання особи, що має намір отримати земельну ділянку в певному населеному пункті. Встановлення такої вимоги буде свідчити про дискримінацією громадян за ознакою місця проживання», – повідомляють в Канівській РДА.

Одностайні з чиновниками РДА у Держгеокадастрі області:

«Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлений статтею 118 Кодексу, відповідно до частини 6 якої, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

При цьому, відсутні будь-які обмеження щодо місця проживання громадян, які отримують земельні ділянки у власність в певному населеному пункті», – повідомили у відповіді на наш інформаційний запит у Держгеокадастрі.

vitolga-derzgeokadastr-vidpov

Нещодавно у рідну Бобрицю повернулися 12 АТОвців. Вони подали заяви на земельні наділи, які мають належати їм згідно із законодавством. Проте вільних ділянок у селі нема – уся земля давно роздана.

Занепокоєні ситуацією, що склалася щодо земель поблизу Бобриці й екологи.

Олександр Спрягайло

Олександр Спрягайло

«Це частина канівських гір, підвищений кряж Придніпровської височини довжиною майже 70 км, тут зосереджені унікальні канівські дислокації – порушення форми первинного залягання гірських порід. У багатьох місцях вони зім’яті у складки, а то навіть перевернуті. Унаслідок цього значно старіші гірські породи 200-250 млн років тому опинилися вище, ніж ті, що молодші удесятеро-удвадцятеро. А якщо геологічний фундамент унікальний, то і рослинний покрив теж. Оскільки є унікальні рослини, то і тваринний світ цікавий. У тому числі комахи.

І однозначно – дуже гарні, неймовірні краєвиди з цього високого берега на Дніпро. Не хотілося би щоб природоохоронна частина постраждала, а вона вже певною мірою зазнала змін – наскільки можу судити з фото, там ведеться певна господарська діяльність. Вона може знищити унікальний об’єкт, який може бути зосереджений буквально на кількох сотнях квадратних метрів.

Тут добре досліджена геологічна сторона а ботанічна і зоологічна дуже мало. Досліджувати там є що. Канівське Придніпров’я цікаве і для істориків і для біологів» – каже Олександр Спрягайло, кандидат біологічних наук.

Землі на Канівщині доволі популярні у політичних діячів минулого та сьогодення. Сусідом Вітолги через паркан є Валерій Хорошковський.

За огорожею – землі Валерія Хорошковського. Нещодавно, як повідомляють місцеві активісти, цей кількаметровий паркан демонтували

Історія його земель, укритих лісом, сягає також 2005 року. У грудні минулого року прокуратура Черкаської області скерувала до суду позов про скасування незаконного розпорядження Канівської районної державної адміністрації та витребування з володіння сім’ї Валерія Хорошковського земельної ділянки площею 40 та 26 га загальною вартістю майже 100 млн грн. Нині справи розглядає місцевий суд.

Так чи інакше, а власники земель, на яких розташовані будівлі “Вітолги”,  знайомі зі своїм сусідом по канівських землеволодіннях паном Хорошковським.

Так, Віталій Струков, свого часу, разом з міністром економіки Валерієм Хорошковським входив до урядової комісії з реструктуризації ДАК «Хліб України». А Ольга Любченко з кінця 2015 року навпіл з Іриною Горіною володіє ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ НЕЗАЛЕЖНИЙ ІНСТИТУТ БІЗНЕС-ТА ПОЛІТИЧНОГО ЛІДЕРСТВА». Пані Горіна була нардепом від Партії регіонів та у 2000-х брала участь у політичному проекті Хорошковського «Команда озимого покоління».

«Хочеться вірити у краще, але якщо подивитися, що в країні робиться, то чи вдасться нам тут на місці щось зробити?» – журяться щодо втрачених земель предків мешканці Бобриці.

Коментар юриста

Неврегульованість належним чином правовідносин на ринку землі – це не єдині питання та галузь, які в умовах сучасних міжнародних вимог і стандартів  потребують уваги та ефективної взаємодії існуючих нині в Україні гілок влади, об’єктивної оцінки та висвітлення справжнього стану справ, а також  невідкладного, фахового та системного їх реагування для забезпечення давно очікуваних громадянами та міжнародною спільнотою позитивних змін у них, зазначає Юрій Радько, адвокат, експерт з врегулювання земельних питань.

На думку експерта, на практиці конституційні принципи, що закріплені як норми прямої дії в одній із найдемократичніших в світі Конституції України,  дедалі більше набирають ознак декларативних.

«Створивши достатньо потужну, сучасну і недешеву для державного бюджету систему державних та правоохоронних органів, судів, які за порівняно нетривалий час існування України як незалежної держави неодноразово, піддавались докорінним змінам переважно на папері. Проте байдужість та безвідповідальність більшості чиновників, як представників державної влади так і місцевого самоврядування, в яких прагнення досягти  позитивних змін в усій Україні ще не стали пріоритетною мотивацією, та для яких забезпечення конституційних прав і свобод людини продовжують залишатись «проблемою самого громадянина», не є запорукою давно очікуваних позитивних змін, навіть за умови ідеальних законодавчих актів», – зазначаює Юрій Радько.

Експерт додає, що саме завдяки таким «фахівцям» пересічні громадяни все частіше зустрічаються з неподоланними штучно створеними для корупційного павутиння перешкодами при реалізації своїх конституційних прав, де насправді не положення закону та рівень їхнього матеріального забезпечення є недосконалими та недостатніми, а низькокваліфікованими та безвідповідальними виявляються його виконавці, їхні керівники та контролюючі органи, від порушень яких з тих же причин не можуть всіх захистити ні вже існуючі суди, ні ті «особливі», з якими хіба що діти пов’язують свої ілюзії про світле майбутнє.

Юрій Радько

Юрій Радько

«Наведені вище приклади щодо села над Дніпром є лише черговим яскравим доказом неспроможності забезпечити в існуючому на даний час стані гілок влади конституційних прав громадян, існування та процвітання непрозорої павутини корупційних схем, незаконного збагачення і навіть вилучення у такий же спосіб (злочинним шляхом) у єдиного власника – народу України, земельних ділянок, повернути які законним шляхом виявились неспроможними ні прокуратура, ні суди», – резюмує юрист.

Він також ставить під сумнів питання, чи можна привабити саме таким станом справ в Україні справді правослухняних інвесторів чи кредиторів, незалежно від їхнього рівня та розміру капіталовкладень, певна річ, залишається риторичним. Адже, на думку пана Радька, очевидним є ризик безповоротних втрат, що  не може стати зеленим світлом ні для  інвестування, ні для наближення рівня життя українського народу до рівня Європейських стандартів.

«Чи всі засоби та заходи передбачені чинним законодавством, у тому числі галузевими наказами Генерального прокурора України, для відновлення порушених прав громадян і захисту державних інтересів вжили і застосували співробітники СБУ та прокуратури, враховуючи, що такі результати проведеної роботи дійсно не втішають не лише мешканців с.Бобриця, та які аж ніяк не можуть вважатись доказом ефективної роботи з попередження злочинності та боротьби з корупцією, тим більше в земельній сфері, на це, при потребі, мало би дати відповідь керівництво СБУ та Генеральної прокуратури України після ретельної перевірки з цього приводу. Також, враховуючи положення ч.5 ст. 124 Конституції України та п.10 Постанови №8 від 13.06.2007 року Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади», де визначено що судові рішення є обов’язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в яких вони ухвалені, за результатами проведення вище вказаних перевірок можуть з`явитись і підстави і додаткові докази для перегляду за нововиявленими обставинами судових рішень, пов’язаних з привабливими землями над Дніпром. Однак це можливо реалізувати, як і захистити та поновити порушені конституційні права мешканців с. Бобриця, лише за умови, якщо зміну цільового призначення та передачу земельних ділянок у приватну власність з використанням злочинних схем визнають у правоохоронних органах порушенням державних інтересів, а діяльність вже оновлених правоохоронних органів і суду буде справді спрямована на забезпечення законності, захист та відновлення порушених прав та інтересів громадян», – підсумовує експерт.

Мирослава Станкевич, Сергій Станкевич

Розслідування проведене у рамках проекту «Блогери проти корупції», який здійснюється за підтримки Міністерства закордонних справ королівства Норвегія спільно з «Freedom House» та Інститутом масової інформації

Джерело: http://alt.ck.ua/bobrycya/
Альтернатива -новини Черкащини © alt.ck.ua